Парламентарі продовжують продукувати законопроєкти, що стосуються правил «пригону» автотранспорту з пробігом. У ВР зареєстровано новий документ з номером 7360, який, окрім іншого, стосується перегляду «прохідних» екостандартів «Євро» для кількох видів автотранспорту.
Що запропоновано у проєкті? Змістити поточні вимоги з «Євро-5» до «Євро-3» (введений в дію в Євросоюзі у 1999 році) для таких видів транспортних засобів: автобуси, вантажівки, спецтехніка (наприклад – автокрани, бетонозмішувачі, автовежі тощо). Нагадаємо, що про легковики з пробігом тут не йдеться, оскільки для них чинні норми «Євро-2».
Проте не все так просто: є обмеження щодо того, хто такі автомобілі ввозитиме, а це повинні бути лише юридичні особи, й щодо цілей використання – тільки для власних потреб. А на додачу ще й зазначено, що продати такий транспортний засіб буде можна не раніше, як після спливу 1095 днів. Звісно, є обмеження щодо імпорту ТЗ з РФ та Білорусі.
І це не всі умови: якщо закон буде підтриманий нардепами та набуде чинності, діятимуть ці умови тимчасово, протягом дії воєнного стану та ще 12 місяців після його скасування, однак за будь-яких обставин не довше 31 грудня 2023 року.
В цілому пропозиція доволі слушна, адже внаслідок обстрілів, мінування територій та бомбардувань, вчинених російською армією, знищено чимало наявної автотехніки, а також будівель та іншої інфраструктури, яка потребуватиме відновлення після нашої перемоги. Постраждав й бізнес з перевезень, або такий, де перевезення для власних потреб є частиною виробничого процесу. Для цього теж будуть потрібні вантажівки, автобуси та спецтехніка, які з екостандартом «Євро-3» доступніші, ніж ті, які можна ввозити з чинним зараз «Євро-5».
Проте якщо розглянути умови, вказані у проєкті, очевидно, що скористатися цим спрощенням імпорту зможуть далеко не всі. Зокрема незрозумілою залишається вимога щодо юридичних осіб, адже підприємці-фізичні особи такі ж суб’єкти господарювання, та такі ж платники податків, як і компанії зі статусом юр. особи. Такі вимоги, на нашу думку, є недоречними, та ставлять бізнес у нерівні умови, тому потребують виключення або уточнення.
Також сумнівною можна вважати вимогу щодо «використання для власних потреб» – немає чіткої межі, де ці потреби починаються, а де закінчуються, хто уповноважений це контролювати та яка відповідальність передбачена за її недотримання. Незрозуміло, хто має бути за кермом такого ТЗ, чи можна його здавати в оренду, напрокат, передавати іншому суб’єкту господарювання за договором у тимчасове користування тощо. Ця вимога виглядає такою, яка створює підґрунтя для різних схем та маніпуляцій, а також корупційних ризиків, тому її не варто включати до фінального тексту закону.
Нагадаємо, що описаний документ наразі лише зареєстрований у Верховній Раді, і для того, аби стати законом повинен ще пройти усі регламентні процедури.
