У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт, у якому є пропозиція штрафувати водіїв, котрі перевозять тварин так, що це становить певну небезпеку. Вивчаємо, чи запрацює така ініціатива.
Нові штрафи для українських водіїв за перевезення тварин з порушенням правил пропонують запровадити автори законопроєкту №9016. Потребу у створенні такої ініціативи саме зараз авторський колектив документа пояснює тим, що «більш ніж половина українців тримають домашніх тварин», а також, як зазначено у пояснювальній записці до проєкту, «нерідко домашні улюбленці стають винуватцями дорожньо-транспортної пригоди».
Там же зазначено, що (пряма цитата) «спостерігається практика, особливо у жінок, під час керування транспортним засобом тримати на колінах, на руках або в руках собак невеликих порід». Далі у тексті розкривається причина потенційної небезпеки, знову цитуємо: «У разі раптової зупинки чи зіткнення, відсутність спеціальних засобів для перевезення або надійних кріплень перетворює тварину на «снаряд» (…) Приміром, в типовій дорожньо-транспортній пригоді при швидкості 50 км/год собака вагою у 20-25 кг летітиме вперед із силою удару близько 700 кг».
Отже, аби стимулювати водіїв перевозити тварин так, аби ті не заважали керуванню транспортним засобом та не становили потенційної небезпеки у разі різкої зупинки чи зіткнення, Адмінкодекс запропоновано доповнити двома новими підпунктами у статті 121. За перше порушення правил перевезення тварин водієві загрожує штраф 510 грн, за повторне протягом року аналогічне порушення сума зростатиме до 850 грн.
Проте є проблема, про яку згадують і самі автори проєкту. Ось ще одна цитата з пояснювальної записки: «У чинних Правилах дорожнього руху також, як не дивно, немає окремих вимог до перевезення домашніх тварин. Там вони взагалі прирівнюються до вантажу». То як визначити, чи правильно відбувається перевезення тварини, якщо прямих правил немає?
Одним з варіантів, який присутній у цьому ж проєкті, є пропозиція внести у Закон «Про дорожній рух» наступний підпункт: «Водій зобов’язаний здійснювати перевезення в транспортних засобах тварин у спосіб, що не заважає керуванню ТЗ та дотримання водієм правил дорожнього руху». Однак і тут формулювання доволі узагальнене.
Крім цього можна опиратися на чинну постанову КМУ «Про затвердження Правил транспортування тварин», у якій розмежовано домашні, сільськогосподарські та дикі тварини, а також риби та гідробіонти. Й для кожної з груп прописані доволі детальні вимоги щодо середовища, допустимого для транспортування віку, частоти годування тощо, і ще й для різних видів транспорту: автомобільного, залізничного, авіаційного та морського. Проте ці правила скоріше стосуються комерційних перевезень тварин, переважно у великих кількостях.
Щодо домашніх улюбленців у згаданій постанові є пункт 44, наступного змісту: «у разі перевезення домашніх тварин автомобільним транспортом у салоні ТЗ допускається перевозити дрібних тварин у кошиках, сумках із суцільним дном, птахів у клітках, собак у намордниках за наявності повідця, за умови, що тварини не забруднюють салон та речі пасажирів і розташовуються на підлозі, а за наявності підстилки – на сидінні (під час перевезення в таксі)». Однак очевидно, що тут скоріше про загальні соціальні норми, а не про безпеку. Адже для справді безпечного перевезення тих тварин, які дійсно можуть перетворитися на потенційну загрозу у разі зіткнення, потрібно використовувати спеціальні системи кріплення (гамаки, бокси, кошики…), які фіксуються тими ж замками, що й ремені безпеки, або за допомогою систем для утримання дитячих крісел, й мають відповідні сертифікати.
Тож аби на практиці запропоновані штрафи можна було застосовувати, спершу потрібно створити чіткі й зрозумілі правила щодо перевезення саме домашніх тварин в автомобілях, аби не виникало колізій з наявними правилами, створеними для комерційних перевезень. Далі варто врахувати дійсну статистику ДТП, причиною яких стало саме необережне перевезення домашніх тварин, а цих даних у пояснювальній записці немає. І врешті, оскільки ми явно не перші, хто стикається з цим питанням, розглянути досвід створення подібних правил та відповідальності за їх порушення у країнах Західної Європи.
