Проблема, яка і в мирний час подекуди дошкуляла мешканцям міст, котрі полюбляють тишу, чи то просто втомлені шумом за час робочого дня, у час воєнний набула нової актуальності. Річ у тім, що автомобілі або мотоцикли зі зміненими конструкціями вихлопних систем (мається на увазі змінені так, щоб створювати голосний «спортивний» звук вихлопу), окрім того, що дратують громадян, ще й заважають виявляти ворожі безпілотники, які можуть нести бойовий заряд, здатний завдати чимало збитків, включно з людськими жертвами.
Неспроста окремі БПЛА, так звані «Шахіди», у народі прозвали «мопедами» – саме за гучний звук їхніх двигунів, які фактично взагалі не мають глушників, оскільки конструкції одноразові (так дешевше), а зайва вага потребуватиме додаткового пального (що обмежуватиме дистанцію польоту). Тож чиїсь «тюнінгований» мотоцикл чи автомобіль, без глушника передбаченого заводом, на переконання авторів законопроєкту №9564, створює уявлення про авіаційну й ракетну небезпеку, відволікає Збройні Сили України та правоохоронців.
Саме тому й було створено згаданий документ, який мав би внести до Адмінкодексу ще одну статтю (121-4), яка передбачатиме штрафи для водіїв транспорту, котрий створює надмірний шум від роботи двигуна. Зокрема, за перше таке порушення парламентарі пропонують карати стягненням у розмірі 17 тисяч гривень, коли ж порушення буде повторене протягом року – штраф зросте до 34 тис. грн, додатково водій ризикуватиме залишитись без «прав» на строк від 3 до 6 місяців. Важливо, що перевищення допустимого рівня шуму заборонятиметься лише в межах населених пунктів.
Ще важливо, що наразі ця норма існує лише як пропозиція, у законопроєкті який на час виходу даної статті мав статус «зареєстрований у Верховній Раді». Тож аби стати законом він має пройти усі передбачені Регламентом етапи. І якщо таке відбудеться, у тримісячний строк Кабмін та інші центральні органи виконавчої влади мали б «підтягнути» потрібні підзаконні документи, аби порушників можна було на ділі притягати до відповідальності.
А саме з цим, принаймні на початках, вбачаються певні проблеми. Річ у тім, що неможливо, скажімо, поліцейському, дати оцінку на власний розсуд, гучно працює автомобіль, чи в межах норми. Навіть попри цілковиту очевидність окремих ситуацій має відбутися апаратне вимірювання рівня шуму. І саме тут починається найскладніше – чим міряти, в яких умовах, хто матиме таку компетенцію, як все облаштувати так, щоб суди не скасовували рішення патрульних.
У Європейському Союзі поліція забезпечена портативними шумомірами, й відповідними інструкціями щодо їхнього застосування, де прописана відстань до автомобіля, на якій має бути встановлений прилад, на скільки «розкручувати» двигун і т.д., чи правила щодо замірів шуму від ТЗ, котрі проїжджають повз пункт вимірювання. Ймовірно, подібними технічними засобами доведеться забезпечити й частину українських екіпажів поліції, якщо описана ініціатива набуде статусу закону.
