Щоб провести первинну діагностику двигуна, не обов’язково бути професійним автомеханіком і мати складне обладнання. Потрібно лише знати кілька хитрих способів перевірки.
Прислухаємось
Бажано, щоб при огляді автомобіля двигун не був прогрітий – деякі дефекти простіше виявити на холодному моторі. Після пуску холодного двигуна не повинно бути стукоту гідрокомпенсаторів. Робота з їх заміни складна та дорога. Буває сильно чутний стукіт поршнів, що говорить про збільшені зазори між деталями. Гуркіт ланцюга приводу ГРМ свідчить про погану роботу гідронатягувача. Мотор повинен працювати тихо, стійко та рівномірно, поступово знижуючи оберти у міру прогріву.
Слухайте, як двигун набирає оберти після різкого натискання педалі газу без навантаження. В ідеалі – швидке підхоплення без сторонніх шумів та провалів. Якщо чути звуки при наборі обертів, це може бути навіть стукіт шатунних вкладок. З таким дефектом двигун – мотлох.
Шипіння повітря вказує на нещільність впускного тракту. Всі елементи приводу допоміжних агрегатів повинні працювати ледве чутно. Найчастіше продавці заглушають небезпечні стуки двигуна спеціально влаштованою простою несправністю. Наприклад, відпускають кріплення вихлопної системи.
Заглядаємо всередину
На зупиненому двигуні зазираємо через отвір у клапанній кришці у порожнину головки блоку циліндрів. Не повинно бути видно чорних згустків від оливи, що закоксувалася. Колір поверхонь – що світліше, то краще. У літніх моторів поверхні можуть бути коричневого кольору, але без товстого шару відкладень.
Продавці іноді протирають поверхні, розташовані прямо під отвором. Тому краще підсвітити ліхтариком і подивитись деталі під кутом. На пробці оливозаливної горловини також не повинно бути рясних чорних відкладень. Взимку на ній допустимо утворення білувато-жовтуватої емульсії від вологи, що сконденсувалася. Але тільки крапель рідини, що збігається за кольором з антифризом. Якщо він потрапляє в оливу, неминучий складний і дорогий ремонт двигуна.
Якщо з відкритої оливозаливної горловини вилітає олива (кілька крапель – допустимо), то в головку прориваються картерні гази. Простий спосіб перевірки: корка, покладена зверху на отвір, не повинна сильно підстрибувати.
Витягуємо щуп
Рівень оливи на щупі має бути ближче до верхньої мітки. Це означає, що за двигуном стежили. Олива не повинна бути надто чорною. Хоча й зовсім свіжа олива викликає деякі підозри. Це як перед продажем машини залити бензин під пробку.
Ненормально, якщо на щупі осіли частки сажі. А з отвору щупа, вийнятого на запущеному двигуні, не повинні інтенсивно виходити картерні гази.
Оглядаємо двигун
Найкраще, якщо двигун покритий нетовстим шаром сухого пилу. Це говорить про те, що ніде немає підтікань оливи чи антифризу. Адже на підтікання цих рідин пил налипає рясно, утворюючи добре помітні сліди. Вимиті до блиску двигуни часто приховують сліди течій. Іноді підтікання замивають тільки на передній частині двигуна. Тому огляньте за допомогою дзеркала та ліхтарика ще й задню.
Течі в районі головки блоку циліндрів найчастіше спричинені збільшеним тиском у картері. Огляньте елементи системи охолодження двигуна – чи немає підтікань. І обов’язково зазерніть на непрогрітому двигуні в розширювальний бачок. Потрапляння туди моторної оливи – погана ознака.
Увага на вихлопну трубу
Якщо двигун жере оливу, при пуску на холодну з труби перший клуб диму матиме сизий (синявий) колір. Коли двигун прогрітий, потримайте секунд десять оберти близько 3000 об/хв, а потім різко збільште їх до 5000 об/хв. Мотор-оливожер викине неабияку порцію сизого диму. При великій витраті оливи сизий дим видно й при кожному перегазуванні. Чи страждає двигун оливожером, можна визначити, глянувши на кінець вихлопної труби. Якщо там багато чорних бархатистих відкладень або взагалі все замаслено, від такого автомобіля краще триматися якомога далі. Перекупи знають це і часто протирають кінець вихлопної труби. Тому краще з ліхтариком зазирнути усередину.
Ці прості методи перевірки відмінно підходять для первинного огляду. Якщо автомобіль сподобався і ви маєте намір його купити, то є сенс провести поглиблену діагностику мотора. Вона включає, наприклад, демонтаж свічок запалювання – їхній стан розповість багато про те, що відбувається у двигуні. Далі можна провести перевірку компресії, а також огляд ендоскопом поверхонь циліндрів та тарілок клапанів. Існує багато інших способів перевірити двигун. Від досвідченого та уважного діагноста не сховається жодна несправність.