Lexus ES у 1989 році став одним з первістків преміального бренду. Розкіш та якість у квадраті. Цим девізом японці намагалися підкорити ринок. І це їм цілком вдалося. Подивимося, чи знайдеться, що дорікнути шостому поколінню ES – седанам з заводськими індексами XV50 та XV60.
Передній привод для багатьох є умовою навіть не розглядати можливість придбання преміального бізнес-седана. Ті ж, хто розумніший, відкинувши снобізм, свого часу зробили вибір на користь Lexus ES без думки про те, ніби він – клон Camry. Життя показало, що клон дуже умовний. ES традиційно базується на платформі та силових агрегатах популярної у багатьох країнах моделі, але значно перевершує її не лише за якістю обладнання та оздоблення. Динаміка, керованість, плавність ходу, шумоізоляція – всі ці споживчі характеристики дозволяють ES вигідно виділятися на тлі Camry. І ті, хто розуміє, про що йдеться, замість покупки «Тойоти» радять придивитися до XV50. Такий індекс присвоєно машині шостого покоління у 2012 році.
Спочатку ES пропонували з двома моторами: «четвіркою» об’ємом 2,5 л (184 к.с.) для версії ES 250 і 3,5-літровим V6 на 249 «коней» для ES 350. Після рестайлінгу 2015 року (індекс машини змінився на XV60) до них приєднався ES 200 з атмосферною 2-літровою 150-сильною «четвіркою». Всі мотори працюють з 6-ступеневим «автоматом». І якщо у випадку з тією ж Camry ми б не рекомендували V6 через її невиразні гальма, малоінформативне кермо та м’яку підвіску, то з ES зовсім інша справа. Тут є і гальма, і підвіска, і кермо на заздрість багатьом з виразним потоком зворотного зв’язку. А значить – і потужний мотор буде доречним.
Всі три двигуни заслужили лише теплі відгуки. Ресурс вартий заздрості – до півмільйона кілометрів без серйозного ремонту за своєчасного обслуговування. Однак при виборі машини з великим пробігом на власний слух покладатися не варто, краще звернутися до фахівців. Майте на увазі, капремонтом цих двигунів сервіси не займаються. Змінюють у зборі. Натомість ланцюговий привод ГРМ не привертає до себе уваги щонайменше до 200 тис. км пробігу. Все це, зрозуміло, при своєчасному обслуговуванні. Дволітровий агрегат у певному сенсі ефективний, економічний, але не вразить динамікою. Виходить – версія 2.4 буде в самий раз. Єдине, він схильний до теплових ударів, тому температуру та рівень охолоджувальної рідини потрібно контролювати невпинно.
Не відрізняється «кримінальними» нахилами й «автомат». З менш потужними двигунами він справляється «на ура». Проблем варто чекати водіям-гонщикам – власникам версії ES 350. Фрикціони не люблять «перегонів», які, до того ж призводять до перегріву оливи. Ну а капремонт коробки зазвичай означає заміну гідротрансформатора, що у фінансовому сенсі виллється у кругленьку суму.
Багато говорити про кузовні проблеми сенсу не має. У пошуках корозії варто придивитися лише до місць зіткнення ЛКП з хромованими елементами. Але й там, крім потьмянілого хрому, швидше за все, жодного криміналу не виявиться. Схожа ситуація у салоні. Шкіра оздоблення сидінь повільно втрачає зовнішній блиск, як й інші оздоблювальні матеріали. Салон зібраний дуже добротно і з часом виглядає гідно.
Підвіска по конструкції не дуже відрізняється від Camry, звідси і її непогані показники надійності. Дрібниці вона «ковтає» повністю, але на серйозних нерівностях починає жорстко чинити опір дорожнім проблемам. І її роботу стає чутно навіть у салоні. Заміни по дрібниці можливі після 60-70 тис. км пробігу. Як водиться, це втулки та стійки стабілізатора. Але навіть з урахуванням бренду вони коштують не надто дорого. Найдорожчі компоненти, включно з амортизаторами, живуть зазвичай до 150-200 тис. км.
Знайдуться тут, втім, і нюанси, на які варто звернути увагу при діагностиці. Наприклад, заміна нижнього важеля спереду може спричинити дуже суттєві витрати. І якщо слідувати мудрій пораді використовувати тільки оригінальні комплектувальні, фінансовий результат навіть не найсерйознішого ремонту в офіційних дилерів може вам не сподобатися. Це все-таки Lexus. Хоча варто визнати, що багато деталей у машини уніфіковані з Camry.
