Накачування шин азотом – одна з вічних гаражних тем поряд з промиванням двигуна при заміні оливи, небезпекою ременів безпеки, перевагами шипованих шин над «липучкою» та змішуванням антифризів за кольором. Спробуймо вкотре відповісти на запитання, чи варто накачувати колеса азотом і які є аргументи «за» і «проти».
Сервіси, які пропонують послугу з накачування шин азотом, наводять масу переваг – від стабільності тиску до зниження витрати пального. І якщо якісь з цих аргументів мають під собою хоч якусь підставу, то інші є абсолютно хибними. Розглянемо їх по черзі.
Стабільність тиску
Це один з головних аргументів на користь азоту. Шина, яка накачана азотом, стабільніше підтримує тиск, стверджують продавці на шиномонтажі. Мовляв, азот при зниженні температури менше стискається, а при зростанні температури менше розширюється – коефіцієнт у нього інший. І взагалі азот – ідеальний газ, а повітря – ні. Насправді ж ідеального газу в природі не існує – це теоретичне явище. А ось повітря при кімнатній температурі за своїми властивостями – цілком собі ідеальний газ, і його використовують у цій якості при розрахунках – однорідність складу газу тут не має значення. Тобто повітря, яке можна з мінімальною похибкою уявити як суміш 78% азоту та 21% кисню, нічим не гірше за азот.
Що стосується температурного розширення, то тут все також однозначно. Закон Гей-Люссака стверджує, що всі гази мають однаковий температурний коефіцієнт об’ємного розширення. Та й шина – не посуд постійного об’єму. Однак при цьому тиск у шині, накачаній азотом і повітрям, може змінюватися по-різному. Але справа тут не в самих газах, а у волозі, яка неминуче присутня в повітрі. При накачуванні колеса повітрям у нього потрапляє волога. А от у випадку з азотом чистота газу означає відсутність не тільки домішок у вигляді кисню або вуглекислого газу, а й водяної пари. Ця сама водяна пара якраз і впливає на зміну тиску в шині: збільшує його при нагріванні та знижує при охолодженні.
З цим, відповідно, пов’язані й практичні наслідки. Качати шини та перевіряти в них тиск потрібно в холодному стані – тобто за нормальної температури до початку руху. А якщо початковий тиск у шині був високим, то при значному підвищенні температури (наприклад, при активній їзді в спеку) він може піднятися, наприклад, з 2,5 до 2,8-2,9 бара, а це вже забагато. Адже і надлишковий, і недостатній тиск у шині – це і прискорення зносу шин, і погіршення керованості, а недостатнє – ще й збільшення витрати пального.
Тож азот у шинах справді може впливати на стабільність тиску, але не безпосередньо, а завдяки відсутності в ньому вологи.
Відсутність витікань
Серед аргументів про стабільність тиску часто згадують ще й той факт, що у кисню вища проникність через пори, тобто згодом він може зникнути з шини та викликати зниження тиску в ній.
Цей міф має фактичне обґрунтування. В азоту прониклива здатність справді нижча завдяки трохи більшому розміру молекули, хоча до шин це має опосередковане відношення. По-перше, шина – це не найтонша молекулярна мембрана, здатна відфільтрувати азот від кисню. А по-друге, інженери-шинники про такі речі навряд чи не знають, тому полімер на внутрішній поверхні шини здатний утримати повітря «в повному складі». Ну а якщо в старій шині є мікротріщини, які пропускають газ, то йдеться вже не про молекулярний рівень – через тріщину однаково успішно просочиться і повітря, і азот.
Азот інертний і не спричиняє окислення
Наступний аргумент продавців на користь азоту – його інертність. Мовляв, азот – інертний газ, і він не чинить негативного впливу на шину, диск, вентилі та інші елементи колеса, а також не провокує корозію. Але це аргумент абсолютно неспроможний: кисень повітря всередині колеса не має настільки згубного впливу на гуму, метал та інше. Зрештою, зовні покришка піддається значно більшій кількості впливів: крім банального кисню є й механічне зношування, і ультрафіолет, і дорожні реагенти. Загалом, шина набагато швидше занепаде зовні, ніж зсередини через кисень в закачаному повітрі.
Правда, і тут варто відзначити, що більше шкоди внутрішній частині колеса завдає не кисень повітря, а вологість цього повітря, тоді як азот, як ми знаємо, сухий. Втім, навіть ця волога хоч і впливає на шини, диск, вентилі та інші елементи, але дуже повільно та незначно. Тож це хоч і реалістичний, але не дуже важливий аргумент.
Колесо, накачане азотом, легше
Більш кумедне твердження на користь азоту, говорить, що колесо, накачане азотом, легше за те, що накачано повітрям. Так, молярна маса азоту дорівнює 14, а кисню, що стоїть поруч у періодичній таблиці – 16. Тобто формально кисень справді важчий за азот. Але чи варто заглиблюватися в розрахунки, з’ясовуючи кількість кисню та азоту в молях за певного тиску та заданій концентрації, якщо на виході ми отримаємо кілька грамів?
Так, колесо, накачане азотом, справді буде легшим за накачане повітрям, але на практиці навіть балансувальні вантажі дадуть більше «зайвої ваги». Тому цей аргумент має суто маркетинговий характер.
Азот не підтримує горіння
Ще один наслідок інертності азоту – його нездатність підтримувати горіння. Зокрема, тому його застосовують у колесах гоночних машин та літаків (для останніх важлива ще і його сухість), щоб на випадок аварії пошкоджена шина не роздмухувала вогонь, і вибух покришки під тиском не викликав посилення полум’я. Отже, цей аргумент можна вважати об’єктивним, якщо для вас це важливо.
Що про азот точно брехня?
Є ще багато різних тверджень різного ступеня дивацтва, які наводять для того, щоб переконати клієнта заплатити за накачування шин азотом. Не заглиблюватимемося в їх спростування докладно, а просто перерахуємо те, що явно не є правдою. Серед таких аргументів, наприклад, підвищення плавності ходу, зниження шуму від коліс, зниження витрати пального, покращення динаміки, поліпшення зчеплення з дорогою, зниження зносу протектора, скорочення гальмівного шляху тощо. Все це можна ув’язати виключно з тиском у шинах, але ніяк не зі складом газу всередині них. Якщо стежити за тиском і підтримувати його в потрібних межах, жодної різниці в тому, азот у шинах чи повітря не буде.
