Здається, ще вчора ми боролися з льодом на склі та боялися торкатися холодного сидіння, а сьогодні готові пів царства віддати за ковток прохолоди від автомобільного кондиціонера. Як він взагалі влаштований?
Автомобільний кондиціонер влаштований загалом нескладно, й всі його вузли могли б служити довго та успішно. Але справу псує надзвичайно неприємна якість робочої речовини – холодоагенту, який в народі називають фреоном: він неймовірно леткий. Прагнення фреону вибратися з системи в атмосферу настільки велике, що він примудряється дифундувати не те що через мікроскопічні тріщини, а й через цілісні деталі, наприклад, гумові втулки трубопроводів. І чим старший автомобіль, тим частіше холодоагенту це вдається. Тому вся наша боротьба за літній холод у салоні зводиться до відновлення герметичності магістралей та інших компонентів.
А компонентів, власне, не так вже й багато. Це компресор, який під тиском ганяє холодоагент від конденсора (радіатор біля радіатора двигуна) до випарника (радіатор у салоні). На першому відрізку шляху тиск високий, фреон тут теплий і газоподібний, але, охолонувши в радіаторі-конденсорі, він конденсується в рідину і вже у такому вигляді потрапляє в радіатор-випарник. Де, природно, випаровується, знову перетворюючись на газ, інтенсивно охолоджуючись та охолоджуючи випарник. Вентилятор кліматичної установки обдуває його повітрям, яке, на радість пасажирам, переносить у салон бажану прохолоду.
На шляху від конденсора до випарника є ще осушувач, який відбирає вологу, і терморегулювальний вентиль, який автоматично регулює проходження рідкого фреону системою.
Компресор
Серце автомобільного охолоджувача повітря – компресор, який захований під капотом біля двигуна і приводиться від нього ременем через шківи та муфту, що відключається. Найчастіше компресор завдає клопоту, допускаючи витік холодоагенту через сальники валу, що зносилися, ущільнення на стиках корпусу і в місцях приєднання до нього трубок.
У міру старіння автомобіля зношується поршнева група компресора, падає його ефективність, а в особливо запущених випадках можливе заклинювання валу та обрив приводного ременя. Через що можуть відмовити й важливіші системи автомобіля – електрогенератор та підсилювач керма. Досить поширена несправність – відмова муфти включення та зношування підшипника в муфті приводу. Підшипник легко змінюється, а муфту відремонтувати непросто, і зазвичай її змінюють у зборі.
Сам по собі компресор у багатьох випадках підлягає ремонту – можлива заміна поршневої групи, підшипників і ущільнень. Але не завжди це доцільно з фінансової точки зору, особливо коли йдеться про сучасні системи клімат-контролю.
Радіатор-конденсор
Рухливих частин у ньому немає, але проблеми механічного характеру є. Розташований за облицюванням радіатора, конденсор влітку забруднюється пилом, дрібним сміттям, пухом, а взимку кородує через дорожні реагенти. Перше призводить до погіршення теплообміну та зниження ефективності охолодження салону, друге закінчується недешевим ремонтом.
Забруднений радіатор потрібно мити слабким струменем води та акуратно очищати нежорсткою щіткою. Може статися так, що для повного очищення по обидва боки конденсор доведеться повністю демонтувати з машини.
У деяких моделей машин конденсор може бути пошкоджений камінням, льодом. Якоюсь мірою захистом може бути металева або пластикова сітка, закріплена перед радіатором за його облицюванням.
Радіатор-випарник
Саме випарник приносить у салон машини такий бажаний влітку холод, відповідно, він захований у глибині торпедо – у цьому його головна перевага та головна проблема. З одного боку, у такому затишному місці цей невеликий радіатор надійно захищений від будь-яких пошкоджень. А з іншого, не завжди причина відмови вузла – у явних ушкодженнях, і, якщо його все-таки потрібно дістати, часто це обходиться дуже дорого.
Випарник може постраждати від корозії, адже часто буває вологим від конденсації на ньому вологи з повітря. Але набагато частіше цей вузол завдає водію та пасажирам незручності іншого порядку – запах. Вологий пил та дрібне сміття на поверхні випарника стають сприятливим середовищем для розселення мікробів та плісняви, які наповнюють інтер’єр характерними «ароматами» болота, занедбаного житла, старого одягу та овочевого складу.
Салонний теплообмінник у таких випадках потрібно мити. Іноді це вдається зробити за допомогою «аматорських» засобів в аерозольних балончиках, іноді треба вдаватися до професійного біологічного очищення з ультразвуковою функцією. Якщо машина комплектується фільтром салонного повітря, то випарник забруднюється менше і, відповідно, сморід від нього слабший.
Трубопроводи
Трубок та різного роду стикувальних вузлів у магістралях кондиціонера достатньо на будь-якому автомобілі, й часто вони спричиняють витік фреону. Звичайно, в першу чергу підводять заправні клапани, що постаріли, і зсохлі ущільнення з’єднувальних муфт. Але іноді можуть наскрізь проіржавіти металеві трубки, прокладені під днищем машини чи у сирих місцях кузова.
До усунення таких несправностей потрібно підходити вдумливо: найчастіше раціональнішим буде замість дорогої оригінальної деталі купити універсальний гумовий шланг – такі є в майстернях, що спеціалізуються на автокондиціонерах. «Задубілі» манжети ущільнювачів зазвичай підлягають заміні. Як профілактичний захід рекомендується періодично, навіть взимку, включати кондиціонер, щоб масло, що міститься у фреоні, не давало пересихати гумовим манжетам на стиках частин магістралі.
Тільки до професіоналів!
Висока точність з’єднань та суворі вимоги до їхньої герметичності повинні переконати вас, що всі проблеми з системою кондиціонування потрібно вирішувати у добре оснащених професіоналів. Просто заправляти систему фреоном з балона у найближчому гаражному кооперативі не варто, адже бажано розібратися, чому кондиціонер дає недостатньо холоду. Більш-менш серйозна «холодильна» майстерня має спеціальну комп’ютеризовану стійку для діагностики та обслуговування системи кондиціювання.
