Друге покоління Toyota C-HR почало свій шлях в Україні. Це виключно гібридний автомобіль, який має декілька варіантів силової установки, що, в принципі, не дивує. А чи вдалося японцям суттєво покращити практичність цього малюка?
Як виглядає
Ви пам’ятаєте, якими були Toyota раніше? Надійні, але стилістично нудні. Поки не настав 2016 рік, коли з’явилося перше покоління Toyota C-HR. Прихильники японського бренду були у захваті й стали ще лояльнішими до бренду. Але якою є нова Toyota C-HR?
Навіть під час статичної презентації другої генерації моделі багато хто був здивований тим, наскільки добре японські дизайнери виконали своє домашнє завдання. Адже «перший» C-HR підняв високу планку, але японці, здається, створили ще цікавіший автомобіль з доволі агресивним силуетом. Він має кузов, у зовнішньому вигляді якого переважають різкі ліні. Крім того, є велика решітка радіатора та сильно нахилена кришка багажника, з якої зник склоочисник, що, на мій погляд, є хибним рішенням.
Але не будемо забувати, що формально це кросовер, хоч і дуже компактний, тому в його дизайні не могли не залишитися відповідні акценти – чорні накладки на колісних арках, бамперах і нижній частині дверей. Але незалежно від того, домінують тут спортивні чи позашляхові риси, можна сказати одне – Toyota C-HR другого покоління має надзвичайно сучасний вигляд.
Нова Toyota C-HR трохи змінила розміри в порівнянні з попередником. Автомобіль збільшився на 35 мм в ширину та на 15 мм у висоту. Довжина при збереженні колишньої колісної бази зменшилася на 25 мм. Все це викликано не стільки бажанням створити більше простору в салоні, скільки оптимізацією пропорцій кузова.
Що всередині
Дизайн інтер’єру також повністю змінився відповідно до сучасних вимог, але концептуально компонування салону схоже на попереднє покоління. Місця тут не стало більше, його дещо бракує заднім пасажирам, хоча деякі покращення все ж є. Наприклад, вікна задніх дверей стали трохи більшими, тобто дивитися в них під час подорожі набагато приємніше.
Добре, що під передніми кріслами є доволі багато місця для ніг, що сприяє зручнішій посадці. Але це, в принципі, все. Отвори задніх дверей залишилися вузькими, а самі двері «загострилися», і мені це не подобається, тому що декілька разів вони вдарили мене у живіт, коли я трохи поспішав і був недостатньо обережним під час їх відкриття. Карти задніх дверей, до того ж оздоблені гіршими матеріалами, ніж передні.
Зате спереду все зроблено дуже гарно та дуже сучасно. І по матеріалах (переважно м’яких), і по наповненню, адже перед водієм розташовано два якісних 12,3-дюймових екрани панелі приладів та мультимедійної системи. Останній повернутий у бік водія, що додає зручності користування.
З ергономікою також немає проблем – все під рукою, збережено багато фізичних кнопок для швидкого доступу до важливих функцій. Android Auto та Apple CarPlay підтримують бездротове з’єднання, бездротова зарядка для смартфона теж на своєму місці. Але є одне зауваження до камери заднього виду. Вона має два режими – стандартний та ширококутний. Останній по краях настільки викривлює пропорції, що іноді здається, ніби автомобілі на парковці справа та зліва дуже близько до вашого C-HR, а по факту до них понад два метри, тобто повноцінне паркувальне місце (дивіться фотоприклад нижче). Це збиває з пантелику.
Про оснащення окремо говорити не буду, тому що воно сильно залежить від обраної комплектації, але в максимальній, як наша тестова, дійсно є все що має бути у сучасному автомобілі з погляду як комфорту, так і безпеки. А ось про багажник сказати пару слів потрібно. Він невеликий, лише 292 літри у 2-літрового гібрида та 305 літрів у 1,8-літрового, але для поклажі невеликої родини має вистачити.
Як їде
Отже, силові установки. Їх, як вже згадувалося, дві. Початкова – гібрид на базі 1,8-літрового двигуна зі 140 к.с. потужності. Старша – з 2-літровим двигуном та 197 «конячками». Крім того, тільки з 2-літровим гібридом доступний повний привід, але лише в найдорожчих комплектаціях. Під повним приводом тут мається на увазі одночасна робота переднього та заднього електродвигунів. Трансмісія всюди однакова – варіатор e-CVT.
Про 1,8-літровий гібрид об’єктивно сказати нічого не можу, оскільки на тесті був 2-літровий передньопривідний варіант, але теоретичного його має вистачати як в міських умовах, так і за містом. До «сотні він розганяється за 10 секунд, що цілком нормально. Втім, старший гібрид робить те саме на 2 секунди швидше, і для когось це може бути важливим аргументом. Але ще більше дивує, з якою легкістю 2-літровий C-HR розганяється майже у всьому діапазоні обертів двигуна. Підйоми вгору чи обгони для цього автомобіля взагалі не є проблемою.
І все це, звісно, при дуже помірному апетиті до пального. Короткі поїздки містом у мене потребували приблизно 5,5 л/100 км, але якщо траплялося їхати на відстань понад 15 км й не потрапляти у затори, вдавалося отримати за поїздку навіть 3,7 л/100 км.
Якщо говорити про підвіску, то вона непогано справляється з придушенням вад асфальту, хоча й зберегла достатню жорсткість для адекватного проходження поворотів. Крени кузова є, але вони не надлишкові. Та й шумоізоляція, принаймні у топової версії зі склопакетами в передніх дверях, доволі непогана для цього сегменту.
Висновок
Нова Toyota C-HR може сподобатися з багатьох причин. Вона має неординарну зовнішність і непоганий дизайн інтер’єру. Динаміка та керованість теж приємні. Але нестача простору для задніх пасажирів є головним недоліком цього автомобіля. А ще він, скажімо так, не те щоб дешевий – приблизно від 35 500 доларів. Найдоступніший 2-літровий гібрид коштує 40 тисяч доларів, а така напакована машина, як тестова, тягне на 45 тисяч. І це без повного приводу, за який треба доплатити ще 3000 баксів.
Просто для порівняння: трохи більша за розмірами Toyota Corolla Cross в топовій комплектації з таким самим 2-літровим гібридом коштує 40 тисяч доларів. Та що там, за ці гроші можна придбати навіть не базовий RAV4 з 2,5-літровим гібридом. Тобто в історії з вибором на користь C-HR не йдеться про раціональність. Це має бути тільки любов.
