6 міфів про безступінчату коробку передач

Вариаторы (CVT)

АвтоМир UA склав список найпоширеніших міфів про безступінчату коробку передач і спростував їх один за іншим.

Варіатор в Україні – вважай, вирок. Не сьогодні, так завтра розсиплеться на гайки. Крихітний ресурс, хистка конструкція і відсутність самої можливості ремонту – ось як розшифрує середньостатистичний українець абревіатуру CVT. Звідки ростуть ноги у упередженого та необгрунтованого ставлення до варіатора?

Історія питання

Не минуло й двох десятиліть, як українська громадськість прийняла АКП. А скільки казок і легенд ходило навколо автоматичної коробки, які тільки історії не передавали з уст в уста на перших порах! Мовляв, як тільки з’їжджає автомобіль з «автоматом» на тлінну українську землю, так відразу і ламається. Не живе у нас дивина, клімат не той. І дороги. Але перехворіли, пережили. Навчилися не тільки ремонтувати і обслуговувати, але навіть їздити по бездоріжжю. Виявилося, що не місце прокляте, а досвіду експлуатації не було. Як тільки накатали знання і вміння, так разом і полюбили дві педалі всім серцем. Але тут на зміну «ейсінам» та іншим «заводам шестерень» прийшли зовсім вже незрозумілі «варіатори». І хвиля народного гніву піднялася з новою силою.

Міф 1: машина не розганяється

Всі, хто пересів з АКП на CVT, ніби заговорені твердять про розгін: мовляв, не набирає швидкість машина. Не їде, і все! Навіть до офіційного дилера приїжджають із вимогами провести діагностику: автомобіль несправний, «коні розбіглися». Майстер під капотом, звісно, нічого не знаходить – машина в повному порядку. І починаються скандали, вигуки і згадки прав споживача всує.

Проблема криється виключно в відчуттях: варіатор ступенів не має, тому й відсутній характерний ривок при перемиканні передач. Людина, що сидить за кермом, просто не відчуває прискорення так, як на автомобілі з класичним автоматом. Автовиробники на перших порах так часто стикалися з цим питанням, що навіть намагалися імітувати перемикання передач електронними настройками трансмісії – віртуальними ступенями.

  Як інновації впливають на зовнішність автомобіля

Якщо ж заміряти по-старому секундоміром – то всі обіцяні секунди виявляться на місці. Психологія, однако.

Міф 2: у варіатора стирається і рветься приводний ремінь

Дійсно, стирається і рветься. Два шківа передають момент ремінною передачею, ремінь з часом приходить в непридатність. Все правильно. Тільки стоїть такий варіатор не на автомобілях, а на снігоходах і газонокосарках.

Автомобільна ж трансмісія в корені відрізняється самим принципом роботи і устроєм. Ремінь являє собою залізну пластинчату конструкцію, яку не те що порвати – зігнути не вийде. До того ж в сучасних CVT, наприклад, популярної фірми Jatco, ремінь не тягне, а штовхає. Хто не вірить – попросіть дати подивитись на ремінь варіатора. Одного поверхневого знайомства буде достатньо.

Менять ли масло в вариаторе?

Є тільки один спосіб швидко і просто довести варіатор до розриву: зупиняємося на слизькій поверхні, розкручуємо колеса до високої швидкості і злітаємо на сухий асфальт. Як тільки відбудеться зачеплення за «твердий грунт», на систему обрушиться навантаження, достатнє для розриву ременя варіатора. Іншими способами зруйнувати вузол за короткий проміжок часу не вдасться.

Міф 3: варіатор постійно перегрівається

Чиста правда. Варіатор під час роботи нагрівається і вимагає окремого радіатора охолодження. Міф про проблеми з перегрівом – на совісті самих автовиробників, які одного разу вирішили заощадити. Наковтавшись в море негативу у справі, окремий радіатор охолодження CVT повернули на місце. Більш того, машини, які потрапили в смутні часи, згодом обладнувати вже у дилерів. За рахунок виробника, звісно.

Міф 4: малий ресурс

Суперечка аналогічна за своїм напруженням і кількості думок Великим історіям: про «Бензин або дизель», про «Шиповану і фрикционную гуму» і про «Б\в машина або нова». При правильному підході і дотриманні норм експлуатації CVT здатна подолати рубіж в 300 000 км.

Є вже в Україні умільці, які й по півмільйона кілометрів відкатали. Варто лише відмовитися від гарцювання на світлофорах і різких рухів ногами і навчитися вчасно міняти масло. І буде у коробки цілком пристойний ресурс. Анітрохи не менше, ніж у АКП.

  Як інновації впливають на зовнішність автомобіля

Міф 5: дорогий ремонт

Варіатори часто лають за надто високу вартість ремонтних робіт. Причина проста і вічна: у нас пропонують лише великовузлову заміну. Тобто в разі поломки клієнт змушений придбати новий вузол.

Ця байка – черговий привіт офіційним дилерам, які намагалися заробити всі гроші світу на одному клієнті. Насправді ж це проста і стара, не менше 130 років відома конструкція. Сьогодні CVT вже навчилися перебирати і відновлювати, а сама операція коштує порівнянних з ремонтом класичного «автомата» грошей. Та й ринок старих запчастин вже досяг необхідного рівня.

Міф 6: не можна їздити по бездоріжжю і тягнути причіп

Можна. І те, і інше. Чого дійсно не варто робити, так це витягувати застряглого «колегу» із замету і «цілющих грязей». Варіатор не любить різких ривків і навантажень, в такому випадку можна «підпалити» коробку. У всіх інших випадках підкорення пампасів безступінчастої трансмісії вистачить рівно на стільки, на скільки здужає сам автомобіль і його пілот. CVT ставлять на кросовери і легкові авто, яким, відповідно до ареалу проживання, пригоди прописані лише день-два на тиждень. Для всіх інших випадків є позашляховики.

аріатор, згідно «Вікіпедії», цей пристрій, здатний передавати крутний момент і плавно змінювати передавальне число в заздалегідь встановленому діапазоні. Саме ця навичка стала основою для високої економічності автомобілів з CVT. Спочатку, в позаминулому столітті, її розробляли для важкої комерційної техніки, де ключова вимога – надійність. Схема її роботи дійсно гранично проста, а сам вузол складається з куди меншого числа деталей, ніж автоматична коробка передач. Всі біди і негаразди, приписувані безступінчатим трансмісій, можна охарактеризувати єдиною фразою, висловленої одного разу легендою американського телеефіру: «Не любите кішок? Так ви просто не вмієте їх готувати! »