Suzuki Vitara другого покоління випускається з 2015 року. Завдяки прийнятній ціні цей кросовер швидко став популярним і тепер ним насичений вторинний ринок. А з яким двигуном краще купувати вживану «Вітару»?
Конструкція моделі проста й в чомусь консервативна. Механічні коробки чудові, 6-ступеневий «автомат» Aisin TF-73SC вважається ледь не вічним. Він легко перегрівається (недостатньо ефективний теплообмінник) і погано переносить брудну оливу, але у дбайливих власників служить 250-300 тисяч км.
Система повного приводу непридатна для серйозного бездоріжжя, але якщо її не напружувати, також працює довго та безвідмовно.
Отже, при виборі «Вітари» відштовхуватися доведеться саме від двигуна. Їх всього два – атмосферник 1.6 (117 к.с.) та турбований 1.4 (140 к.с.). І лише він забезпечує автомобілю прийнятну динаміку. Від мотора 1.6 жвавості чекати не доводиться, особливо у поєднанні з «автоматом». А що з надійністю?
Двигун Suzuki Vitara М16А 1.6 (117 к.с.)
Мотор М16А 1.6 старий та масовий, багаторазово модернізований – у бік підвищення потужності та одночасно покращення екології. На Vitara він потрапив вже з полегшеною шатунно-поршневою групою, що не вплинуло на надійність, ресурс та ремонтопридатність. Повністю алюмінієвий, але чавунні гільзи добре переносять розточування, а поршні мають ремонтні розміри.
Цілком може перетравлювати 92-й бензин (і взагалі толерантний до якості пального), але мотори з великим пробігом, звичайно, краще «годувати» 95-м. Інакше частіше доведеться вичищати бруд – дросельна заслінка та свічки «заростають» дуже стрімко. Гідрокомпенсаторів немає, кожні 100-120 тисяч кілометрів потрібне регулювання зазорів.
Хочеться сказати про мотор щось невтішне, а нічого. Єдине, що він, як і ланцюговий механізм приводу ГРМ, дуже чутливий до якості та рівня оливи. При її нестачі можна очікувати провертання вкладок і задири на шийках колінвала. Також треба слідкувати за температурою (від перегрівів корючиться головка та вилітає прокладка ГБЦ) та міняти свічки кожні 25-30 тисяч кілометрів.
З усім тим, навіть при не особливо ретельному догляді, до 200 тисяч км з мотором зазвичай нічого не станеться. Можливо, після 150 тисяч доведеться поміняти сальники клапанів та очистити від нагару поршневі кільця – 92-й бензин, до речі, неминуче прискорює процес закоксування. Якісь проблемки можуть підкинути й індивідуальні котушки запалення, які також залежні від якості пального.
За великим рахунком, це один з найкращих двигунів. Багато хто пройшов 300 тисяч км без серйозних втручань. Ланцюг ГРМ часто витримує понад 200 тисяч. Запчастин достатньо, всі види ремонту відпрацьовані та порівняно прості.
Двигун Suzuki Vitara K14С 1.4 (140 к.с.)
Цей агрегат відомий як Boosterjet 1.4. Випускається з 2015 року, але інженерну історію веде понад двадцять років (серія К) і позбавлений будь-яких значних болячок.
Не тільки потужність, а й крутний момент у нього значно вищий, ніж в атмосферника, – 220 проти 150 Нм, і «підхоплення» стартує з 1500 об/хв, що якраз і впливає на динаміку. Щоправда, і на навантаження, що приходять у трансмісію – теж.
Серед сучасних турбомоторів з прямим упорскуванням він цілком благонадійний. Незрозумілих падінь компресії, задирів і руйнувань поршнів не відзначено. Загалом проблеми на пробігах до 150 тисяч кілометрів у нього вкрай рідкісні. Потім вже дається взнаки знос багатьох елементів. Бензин нижче за 95-й неприпустимий. Частіша заміна оливи теж зайвою не буде.
Чад оливи розвивається тут швидше – до 100 тисяч км вже може знадобитися заміна поршневих кілець. Іноді на цій позначці здається й ланцюг ГРМ (мабуть, в адептів інтенсивних розгонів). Хоча і 150 тисяч км ланцюг здатний витримати. Турбокомпресор Mitsubishi живучий. Є гідрокомпенсатори.
Загалом нормальний двигун. За ресурсом, зрозуміло, поступається атмосфернику – орієнтуватися можна на 250 тисяч кілометрів.
Яку Suzuki Vitara обрати?
При виборі Suzuki Vitara з пробігом 100-150 тисяч км обидва мотори варті уваги. Але, з урахуванням їх особливостей, для суто міської експлуатації ми рекомендуємо 1.6. Тим, хто багато їздить заміськими трасами, більше підійде 1.4 – і обганяти з ним легше, і йому самому в таких режимах набагато комфортніше, ніж у заторах.
Пошук версії саме з повним приводом великого сенсу не має – муфта дуже ніжна, важких умов не витримує. А по легкому бездоріжжю і передній привод чудово проїде. Та й в обслуговуванні він трохи дешевший.