Їх вважають порушниками, варварами, егоїстами, соціопатами — яких тільки ярликів не вішають на власників машин, модифікованих у стилі outlaw. А тим байдуже. На дорогах вони навряд чи гріховніші за власника звичайного спорткара — просто, на відміну від останніх, аутло не лицемірять. Так, вони називають себе та свої машини терміном «поза законом» (саме так перекладається outlaw), але за цим криється не зневага до суспільних норм, а данина традиціям субкультури.
Outlaw – це спеціальний тюнінг (і в першу чергу стайлінг) окремих моделей машин. Типовий приклад – недбало і грубо зроблений вінтажний Porsche. Але тема дорожніх «беззаконників» набагато глибша: це не лише доопрацювання, а й стиль життя власника такого автомобіля. Найчастіше бунтаря-одинака. Outlaw-проєкти будують не для того, щоб возити виставками, а для того, щоб щиро «роздавати» подалі від усіх.
Звідки пішло аутло
Все почалося з вуличних (а значить і нелегальних — outlaw) перегонів у США сімдесятих. Найкраще ті події ілюструє кінострічка «Цар гори» 1981 року, що занурює глядача у події гоночного нелегала на культовій дорозі Малхолланд драйв. Там і в наші урбанізовані дні можна «роздати» на спорткарі, а тоді це були 23 милі суцільних поворотів, підйомів і спусків на вершині хребта, що висить над Лос-Анджелесом.
За сюжетом картини стоять події статті в одному з журналів. У ній згадується тусовка стрітрейсерів, романтика їх дуелей та стосунки бунтарів з поліцією та мешканцями прилеглих районів. У ті роки в багатій Каліфорнії був популярний перший спорткар Porsche, який значно подешевшав на тлі вже досконалішого 911 в 912-му кузові. Тому швидкі хлопці щосили ганяли каньйонами (так в Америці називають серпантинні дороги) на допрацьованих 356-х — і саме така машина була у головного героя «Царя гори».
Про рух outlaw у наступні 1980-і – 1990-і відомо небагато, адже тоді ця ідеологія ще не була модною, та й без соцмереж гонщики-мізантропи не поспішали показуватися широкому загалу. Звичайно, сьогодні в цьому всьому є неабияка частка самолюбування та епатажу. В останні роки така стилістика стала особливо популярною серед кастомайзерів США і меншою мірою з інших частин світу. Саме завдяки соцмережам ми говоримо про outlaw — одразу кілька ідеологів цього руху стали медійними та запустили просування свого стилю життя та погляду на тюнінг.
Звичайно, не обов’язково володіти старим Porsche, щоб зробити канонічний проєкт у цьому стилі. Цілком підійде будь-який «повітряний» родич Porsche — хоч масовий Volkswagen Beetle, хоч гурманський, але не дуже дорогий Karmann-Ghia. Є чимало прикладів і з класичними Lancia, Volvo, MG та іншими європейськими машинами переважно з 60-х – 70-х. З елітного клубу також традиційно підходять Ferrari та Ford GT.
Належати до цього світу можна навіть з відносно сучасним автомобілем – це може бути загальновизнаний недорогий спорткар на кшталт Mazda Miata (що старше, тим краще) або Toyota GT86. Потрібно лише підібрати потрібні штрихи та деталі, щоб правильно передати дух. Добре вписуються в цю тематику американські автомобілі — найкращою ілюстрацією буде фільм «Місто гріхів», де ця концепція хоч і не згадується безпосередньо, але наметане око відзначить поєднання типових для аутло-жанру Porsche 550, Volkswagen Beetle та Ferrari 348 c п’ятдесятих-шістдесятих, на занижених підвісках та з характерною естететикою.
Канони та шаблони
Один з принципів при створенні проєкту аутло — спрощувати силует. Забирати бампери, зрізати молдинги та значки, заварювати окремі сегменти вікон, занижувати дах. З цієї ж причини і для більшої суворості основний колір кузова – чорний: матовий або глянець, але незмінно акриловий – ніяких піжонських металіків. Посадка або сильно занижена, або навпаки підкреслено заводська, та ще й з високопрофільними колесами-бубликами.
І жодних модних дисків — лише відповідна кузову вінтажна класика. Це буде рідне штампування для 356, Fuchs диски для 911, Watanabe для Miata тощо. Відомо, що колеса – це половина виду автомобіля, тому канонічні диски суворо показані. На шинах іноді використовується біла смуга або написи. А на дверях можна зустріти гоночний номер чи біле коло під нього.
Вкрай важливими є ретро-деталі: шкіряні ремені, захисні решітки, зовнішній монтаж запаски, дзеркала-кулі. У деталях все це ідеологічно близьке до хотроддингу і навіть мото-кастомайзингу – тобто післявоєнної культури роботи з технікою. На більш сучасних моделях часто використовується агресивне розширення кузова, тому компанії на кшталт RWB та Rocket Bunny/Pandem теж можна вважати адептами руху аутло. З обвісу вітаються немасові, старі деталі та варіанти оптики – чим дрібносерійніший і олдскульніший, тим краще. На інтернет-аукціонах та барахолках серед жменьки поціновувачів по всьому світу за такими йде справжнє полювання.
Перше питання, яке, побачивши такі машини, спадає на думку непосвяченій, але небайдужій до автомобілів людині — це творення чи руйнування? І багато хто вирішує, що це дичина і знівечена класика. Але аутло-творці готові до того, що будуть засуджені. Вони навіть не намагаються донести до більшості посил свого проєкту — головне, щоб самим було по кайфу, і щоб вузький прошарок однодумців оцінив старання. Напевно, у цьому й суть поняття «поза законом» — ці хлопці творять і живуть поза загальноприйнятими законами прекрасного та прийнятними шаблонами.