Що вбиває варіатор і як його перевірити

Що вбиває варіатор і як перевірити його під час купівлі машини з пробігом, чи нормально, що гальмівні диски покрилися іржею, про що свідчить коричневий нагар на свічці запалювання? На запитання читачів «АвтоСвіту» відповідає начальник департаменту сервісу «УКРАВТО ГРУП» Олександр Чаленко.

Що вбиває варіатор і як перевірити його під час купівлі машини з пробігом?

Головний ворог варіатора не пробіг, а стиль їзди та неналежне обслуговування. Різкі старти, пробуксовування та розгойдування автомобіля на бездоріжжі призводять до проковзування ременя або ланцюга по шківах. З’являється металева стружка, яка забиває гідравліку.

Окрема біда — це міф про необслуговуваність. Багато виробників пишуть, що олива у варіаторі залита на весь термін служби. В реальності міняти її потрібно кожні 60–80 тисяч км, а у важких умовах — кожні 40–50 тисяч. Брудна олива вбиває редукційний клапан, тиск падає, ремінь починає буксувати. Перегрів — ще один вбивця. Варіатор не любить тривалу їзду з високою швидкістю та довгі затори. В обох випадках ремінь максимально зігнутий і має мінімальний контакт з одним зі шківів.

Найкращий час для огляду варіатора — це холодний пуск. Попросіть продавця автомобіля з варіатором не прогрівати машину заздалегідь. Це одразу покаже, як поводиться коробка «на холодну».

Перше, на що слід звернути увагу, — олива. Якщо у варіатора є щуп, витягніть його та капніть рідину на білий папір. Світло-зелений або жовтий колір — це норма. Темно-коричневий, каламутний або із запахом гару означає, що рідина мертва, варіатор на межі. Сріблястий блиск на папері свідчить про металеву стружку, а це знос ременя та конусів. Якщо щупа немає, огляньте піддон і місце стику з двигуном. Сліди свіжої оливи або нещодавнього миття в районі коробки — це тривожний знак. Продавець міг просто змити сліди підтікань.

Короткого кола навколо будинку для перевірки варіатора недостатньо. Потрібно проїхати і «на холодну», і після прогріву. Деякі несправності проявляються лише на гарячій коробці. Почніть  з плавного старту. Машина повинна рушати без вібрацій, ривків і провалів. Якщо двигун розкручується, а машина не прискорюється, значить, ремінь буксує.

Розженіться до 80 км/год і тримайте постійну швидкість. Оберти мають триматися в районі 2000–2500. Якщо тахометр плаває вгору-вниз або закидає до 3500–4000, це проковзування. При справному варіаторі оберти стабільні. Спробуйте прискоритися інтенсивніше. Ривки, провали, гул або відчуття пробуксовування — це привід відмовитися від придбання цього автомобіля. Причиною може бути не лише ремінь, а й двигун, однак перевіряти це потрібно вже на сервісі.

Гальмівні диски вкрилися іржею за ніч — це нормально чи потрібно їхати на сервіс?

Переважну більшість гальмівних дисків на легкових машинах виготовляють з сірого чавуну. Матеріал зручний: тепло проводить добре, поглинає та розсіює його без проблем, фрикційні характеристики тримає стабільно, та й коштує відносно недорого. Є, щоправда, у чавуну слабке місце — відкрита поверхня доволі швидко окислюється, щойно поруч опиняються вода та кисень.

Захистити робочу поверхню фарбою або антикором не вийде: покриття має триматися весь термін служби, а колодки під час кожного гальмування знімають шар металу. У підсумку після поїздки ця зона залишається, по суті, голим металом. Чекати кілька днів до перших рудих цяток не потрібно — за відповідної температури та високої вологості наліт проступить за лічені години.

Гальмівний диск

Осінь створює майже ідеальні умови для такої корозії. Удень машина їде мокрим асфальтом, і на диски летить вода з розчиненими забрудненнями. Увечері автомобіль зупиняється, вночі холоднішає, вологість зростає — на охололому металі осідає конденсат.

Найшвидше наліт з’являється після дощу, миття або ночівлі на вулиці в туманну погоду. Якщо дорожники вже розкидали протиожеледні реагенти, процес йде ще жвавіше: солі в розчині підвищують електропровідність вологи та прискорюють корозію. Хоча сама по собі іржа на робочій поверхні геть нічого не говорить про якість деталі.

Імунітету до корозії немає й у нового диска. Багато сучасних виробів продаються із захисним шаром на маточинній частині та зовнішніх поверхнях, куди колодки не дістають, — це допомагає зберегти зовнішній вигляд і сповільнити іржавіння там, де метал постійно відкритий атмосфері. Але на робочій поверхні таке покриття, якщо воно взагалі передбачене, стирається під час перших же гальмувань. Надалі новий диск опиняється в тих самих умовах, що й той, який експлуатується давно.

Звідси простий висновок: рудий наліт на дисках машини з пробігом у кілька сотень кілометрів — не ознака браку.

Про що свідчить коричневий нагар на свічці запалювання?

Такий відтінок свічки — сигнал, що умови в циклі запуску та роботи мотора ідеальні, включно зі складом паливоповітряної суміші. Щоправда, розслаблятися зарано: свічки відносяться до розхідників, і з часом їхня ефективність падає. Щойно електрод починає заокруглюватися та вкриватися зайвим нагаром, деталь краще замінити.

Свічки запалювання

Білий або крейдяний кінчик — привід насторожитися. Він може вказувати на перегрів двигуна, занадто бідну паливоповітряну суміш або втрату охолодження.

Якщо відкладення надмірні та з горбистою поверхнею, зазвичай це означає, що в камеру згоряння просочується олива. Буває й інше пояснення — невідповідна олива або неякісне пальне.

Сухий чорний нагар — сигнал про неправильне налаштування карбюратора, занадто «холодну» свічку за гартівним числом або перезбагачену суміш. У найгіршому разі винна система запалювання: іскра занадто слабка для нормальної роботи.

Конструкція автомобіля складна, тож за будь-яких відхилень розумніше звернутися до фахівця. Неправильна самодіагностика та продовження експлуатації автомобіля можуть обернутися пошкодженням двигуна, а ремонт обійдеться дорожче за ранній візит на сервіс.

Свої запитання експерту ви можете надсилати на адресу avtomir.editor@gmail.com.

Підпишіться на наш Telegram та Facebook або додайте АвтоСвіт як бажане джерело в Google.