Дехто стверджує, що автомобілі з Китаю мають значно тонше лакофарбове покриття, ніж машини інших країн походження, оскільки їх нібито не створюють з розрахунком на довгі роки експлуатації. Протягом кількох тижнів журналісти польського видання Auto Swiat вимірювали товщину лакофарбового покриття автомобілів з найрізноманітніших сегментів, класів та країн походження. Ось що з цього вийшло.
У нових автомобілях товщиною лаку переймаються одиниці. І це помилка. Інколи авто з салону мають з цим проблеми, а напрочуд багато екземплярів проходять корекцію лакофарбового покриття ще до того, як потраплять до рук перших власників. Щонайменше один автомобіль під час вимірювання мав тривожно великі розбіжності в товщині лаку на окремих елементах. Надзвичайно помітні відмінності в товщині покриття існують і між різними марками.
Найбільше нас здивували результати вимірювань китайських авто, особливо китайського преміумбренду Hongqi. Несподіваними були й показники товщиноміра під час вимірювання лаку на популярній моделі Toyota.
Чому товщина ЛФП буває різною?
Єдиного чинного стандарту товщини заводського ЛФП немає. Виробники використовують різні технології та типи покриття – від одношарових акрилових лаків до металіків і перламутрів з додатковим шаром безбарвного лаку, тришарових покриттів (ґрунтовка, напівпрозора база з пігментом та фінішний безбарвний лак) і аж до різноманітних «ефектних» покриттів — наприклад, структурних, напівматових, матових або з сатиновим ефектом.
Способи нанесення також відрізняються. У деяких машинах чорний дах або стійки мають подвійний шар лаку (під чорним кольором міститься той самий відтінок, що й на решті кузова), тоді як в інших завдяки сучасним роботам кожен елемент фарбується в окремий колір без утворення подвійного шару.
Зазвичай вважається, що заводський лак має товщину близько 70–150 мікрометрів (мікронів). Проте на багатьох автомобілях заводське покриття буває значно товстішим. Перламутрові або матові лаки інколи у два рази товщі за стандартні.
Важливо: тонкий шар заводського ЛФП — це зовсім не перевага для власника. Що він тонший, то легше його пошкодити чи протерти, а в разі появи подряпин залишається надто мало простору для корекції та полірування.
На вторинному ринку занадто товстий шар свідчить про те, що автомобіль могли фарбувати повторно, що є попереджувальним сигналом. З іншого боку, дуже тонке ЛФП часто означає, що перекупник «брутально відчепурив» кузов перед продажем. Новий власник недовго радітиме результату, адже після кількох візитів на мийку ЛФП може стертися до ґрунтовки.
Автовиробники роками намагаються зменшити товщину покриття. У масштабах сотень тисяч автомобілів це дає серйозну економію, адже автомобільні фарби та лаки коштують недешево. Колись майстрами «тонкого фарбування» вважалися японці. А як усе виглядає зараз?
Як проходило тестування
Протягом кількох тижнів перевірялася товщина ЛФП на автомобілях, які потрапляли до редакції Auto Swiat. Усі вони походили з прес-парків імпортерів, тому неможна виключати, що деякі з них проходили передпродажну корекцію або мали додаткове захисне покриття поверх заводського.
Серед китайських марок були протестовані такі моделі:
- Forthing T-Five
- Hongqi HS 5
- Chery Tiggo 9
- Geely EX5
Конкуренція в них була більш ніж різноманітною — від Porsche 911 за до бюджетної Dacia Sandero.
Результати вимірювань
Перший висновок: товщина ЛФП не пов’язана з класом автомобіля. Немає правила, що дешевші машини завжди пофарбовані тонше, а дорожчі — товстіше. За показниками товщини лаку Dacia Sandero виявилася кращою за Porsche 911.
А що з машинами з Китаю? Тепер ми точно знаємо, що китайське походження не означає автоматично тонке ЛФП. Абсолютним переможцем став Hongqi HS 5 — SUV престижного китайського бренду з тривалою історією, який десятки років тому починав з виробництва лімузинів для комуністичної верхівки.
Варто визнати, що тут лаку не шкодували:
- на найтонших ділянках (дах) товщина становила 223 мікрони;
- кришка багажника та капот — близько 240 мікронів;
- на дверях та крилах, залежно від місця, товщина коливалася від 245 до понад 300 мікронів. Солідно!
Серед європейських конкурентів у цій лізі грає Renault Clio. Перламутровий червоний лак цього французького малюка мав близько 225 мікронів на даху, але на боковинах був товстішим (237–282 мікрони), а на капоті та кришці багажника — понад 300 мікронів.
Зразкові, «підручникові» результати ми зафіксували на Chery Tiggo 9. Флагманський кросовер марки, залежно від конкретного елемента, має покриття товщиною від 116 до 163 мікронів. Схожа ситуація і в Geely EX5 (від 128 до 148 мікронів).
Трохи тоншим виявився перламутровий лак Forthing T-Five (від 110 до 140 мікронів, залежно від деталі).
Хто економить на ЛФП?
Дуже тонке лакофарбове покриття ми виявили на автомобілях концерну Stellantis:
- Opel Grandland: всього 61 мікрон на капоті, 105–130 на боковинах і 156 на даху.
- DS 7: 80–100 мікронів на капоті та боковинах (лише на задніх крилах було понад 200 мікронів, що могло бути наслідком ремонту чи виправлення дефектів ще на заводі).
- Citroen e-C4: теж не вирізняється щедрістю — від 77 мікронів на капоті, 100–120 на боковинах до 158 мікронів на даху.
Схоже, Stellantis досконало опанував мистецтво ощадливого нанесення ЛФП. Натомість їх колеги з Renault значно марнотратніші — як у випадку з самим брендом Renault, так і з бюджетною Dacia. У Sandero лак у багатьох місцях був удвічі товстішим, ніж в Opel чи DS.
А як щодо японських авто, які колись славилися тонким ЛФП? Toyota C-HR виявилася одним з найтовстіше пофарбованих автомобілів, тоді як Suzuki, Honda та Mazda продемонстрували середні результати.
| Марка, модель | Товщина ЛФП з боків автомобіля, мкм* | Товщина ЛФП на капоті та задніх дверях, мкм* | Товщина фарби на даху, мкм* |
| Chery Tiggo 9 | 127-165 | 140/116 | 116 |
| Forting T-Five | 120-140 | 140/110 | 99-115 |
| Geely EX5 | 131-143 | 131/148 | 128 |
| Honqui HS5 | 245-324 | 241/240 | 223 |
| Citroen eC5 | 100-124 | 77 | 158 |
| Dacia Duster | 141-181 | 139/152 | 152 |
| Dacia Sandero | 211-240 | 200/250 | 200 |
| DS No8 | 78-106 (задні крила 202-233 – можливий ремонт) | 80 | bd |
| Honda Prelude | 110-156 | 80/110 | 131 |
| Mazda MX5 | 98-118 | 113/148 | 105 |
| Mercedes GLC 400e | 123-240 | 163/187 | |
| Opel Grandland | 100-131 | 61 | 156 |
| Porsche 911 | 171-238 | 186 | 175-232 |
| Renault Clio | 237-282 | 330/310 | 225 |
| Suzuki Jimny | 127-139 | 111/150 | 132 |
| Toyota CHR+ | 219-227 | 148/209 | 102 |
*приблизні значення. Шар фарби на компонентах ніколи не буває повністю рівномірним – виміряна товщина фарби залежить від місця вимірювання та навіть від конкретного екземпляра.
Підсумки
Одно можна сказати напевно — у випадку з сучасними автомобілями за допомогою звичайного товщиноміра стає все важче визначити, чи покриття є заводським, чи елемент вже перефарбовували. Сучасні роботизовані фарбувальні цехи здатні наносити шар різної товщини на кожен окремий елемент, хоча візуально ЛФП виглядає абсолютно однорідним.
В автомобілях преміумсегмента лак дійсно зазвичай відносно товстий. Проте є й бюджетні моделі, які мають значно товстіше покриття, ніж типові представники середнього класу. Ну і головне: твердження про те, що китайські та японські авто фарбують найтонше — це міф.