В електронній базі WIPO (Всесвітня організація інтелектуальної власності) з’явилася цікава конструкція гібридної силової установки послідовного типу для серійних суперкарів Ferrari, в основі якої лежить двигун V12, що складається з двох рядних «шісток» (кожна зі своїм колінвалом), об’єднаних спільною системою змащування та спільною системою вихлопу.
Ferrari поки не планує розставатися зі своїм класичним 6,5-літровим атмосферним V12 F140, яким оснащує топові передньомоторні моделі, але думає про майбутнє і про те, як пристосувати 12-циліндровий двигун до суперкара з гібридною силовою установкою послідовного типу. Поки що у Ferrari є тільки паралельні гібриди, у тому числі флагманський суперкар Ferrari F80, їх силові установки доволі громіздкі, хоча б тому, що в парі з ДВЗ повинна працювати коробка передач.
Послідовним гібридам коробка передач не потрібна, ДВЗ тут не має механічного зв’язку з колесами, працює в режимі генератора і заряджає тягову батарею. Серійних суперкарів з гібридними силовими установками послідовного типу поки не існує, навіть попри те, що такий тип силової установки дає більшу свободу компонування і може забезпечити дуже хороші екологічні характеристики, а це важливо для Європи — домашній ринок для Ferrari.
Небажання виробників суперкарів возитися з послідовними гібридами зрозуміло: покупці чекають від суперкарів емоцій, вибухового зростання потужності та ефектного звуку вихлопу, а у послідовних гібридів цього немає, оскільки ДВЗ тут працює в монотонному режимі. З розрядженою батареєю багато послідовних гібридів перетворюються на «овочі» з великою витратою пального, оскільки ДВЗ у них, як правило, невеликий і малопотужний.
Ferrari хоче виправити всі недоліки послідовних гібридів одразу і пропонує своє рішення для середньомоторних суперкарів. Насамперед, потрібен дуже потужний ДВЗ, який забезпечить хорошу динаміку навіть при розрядженій батареї та з урахуванням усіх втрат на перетворення енергії. Таким двигуном буде незвичайний V12, що складається з двох рядних «шісток», які утворюють букву V при погляді не з торця, а зверху.
Кожна рядна «шістка» має власний колінвал і зістикована з власним генератором для вироблення електроенергії, а об’єднують дві половинки двигуна спільна система змащування, спільна система вихлопу та спільна блок управління. Розташування половинок двигуна у вигляді букви V при погляді зверху дозволяє зменшити габаритну довжину 12-циліндрового двигуна та вписати його вужчу частину між задніми колесами.
Монотонний звук роботи усуне електронний блок управління, який може регулювати оберти двох половинок 12-циліндрового двигуна незалежно один від одного і навіть імітувати зміну передач неіснуючої коробки (можна запрограмувати будь-яку кількість передач).
Загалом запропонована схема виглядає цілком робочою — питання лише в тому, чи наважиться Ferrari реалізувати її на практиці.