П’яте покоління Explorer зрадило традиціям моделі: замість рами у нього несучий кузов. Звичайно такі зміни тягнуть за собою масу «дитячих хвороб». Ми провели обстеження кросовера і… знайшли дещо цікаве.
Великий американський преміальний позашляховик – саме так за традицією цей автомобіль сприймається в Україні, хоча на батьківщині, за океаном, він вважається одним з найбільш бюджетних варіантів в класі. А чи багато нам потрібно від машини? Три ряди сидінь, просторий, відмінно трансформований салон, «космічні» шкали приладів, сенсорні кнопки, шкіра і 3,5-літровий атмосферний бензиновий V6 потужністю 290 к.с. Або всі 365 «коней», якщо під капотом не Duratec, а EcoBoost.
Позашляховиком Explorer перестав бути в 2010 році, коли змінив рамну конструкцію з усіма іншими атрибутами «проходимця» на несучий кузов (незалежна підвіска була і раніше) і муфту, яка відбирає при необхідності на задню вісь частину крутного моменту. Систему повного приводу Ford позичив у Freelander з усією належною електронікою системи Terrain Response. Остання, до речі, не найкращий актив для вторинного ринку.
Explorer – кросовер видатний, проте з’їжджати на ньому з твердого покриття не рекомендуємо: занадто низька передня спідниця, та й кліренс 180 мм не сприяє. Спідниця буде все зачіпати і гнутися. А кузовні деталі дороги. Муфта роздавальної коробки і зовсім вважається слабким місцем: нерідко тече масло через сальник, але і без того вона вимагає постійного контролю, хоча виробник і вважає її такою, що не потребує постійного обслуговування.
V6 не хвалить тільки ледачий
Вибір моторів невеликий. Основних варіантів, власне, було два – 3,5-літровий атмосферний бензиновий V6 на 290 к.с. і 3,5-літровий бензиновий V6, але вже турбо, з 365 к.с. потужності. Останніх, втім, у нас одиниці. А варіантів з дефорсованим до 250 «сил» 3.5 Ti-VCT або з 280-сильним 2.3 EcoBoost і зовсім не знайти.
Поперечно розташований V6 Duratec не нахвалював тільки ледачий. Проблеми з приводом ГРМ, навісним обладнанням, паливною апаратурою благополучно обійшли його стороною. У спробах знайти його слабину ми перелопатили безліч форумів і залишилися, по суті, ні з чим. За відгуками, при регулярному обслуговуванні мотор ходить 200-300 тис. км без критичних поломок. На першій «сотні» зустрічаються поодинокі випадки заміни лівої опорної подушки двигуна.
Коробка передач одна – 6-ступеневий автомат з ручним режимом. І знову без нарікань. Кажуть, що її можна погубити лише повною відсутністю сервісу та зневажливим ставленням. Серед особливостей вживаних екземплярів помічені ривки при перемиканні, але їх прибирають перепрошивкою «мізків». Той самий рецепт діє, якщо автомат надмірно задумливий.
Зате з кузовом кросоверу пощастило менше. По-перше, багато хто скаржиться на його жорсткість. А точніше, її відсутність. Мовляв, при парковці на бордюрі одним колесом п’яті двері відмовляються відкриватися – перекошує. Однак ці симптоми підтверджують далеко не всі власники. А от проблеми з ЛФП – і це відзначає багато хто багато – у оцинкованого кузова викликають подив. Фарба може відшаровуватися не тільки в типових, а й в несподіваних місцях. Наприклад, в місцях зіткнення з рейлінгами на даху.
Автомобіль рясніє електронікою, але систематизованих скарг на неї і на електрику не надходить. Примхи кисневого датчика, відмову камери заднього виду або втрату герметичності заднього ліхтаря до справи не пришиєш. І виходить, що проблем з уживаним Explorer набирається небагато.
Підвіску хвалять всі в один голос, нарікаючи лише на дорожнечу її компонентів. Перші стуки з’являються на рубежі пробігу в 100 тис. км, і в цьому випадку поточні та профілактичні витрати можуть скласти до 20 000 грн. Коротше кажучи, ця машина може стати дійсно вигідним придбанням на «вторинці».
Переваги та недоліки
+ Дизайн. Двигун. Коробка передач. Об’єм і оснащення салону. Підвіска. Електрика.
– Рульова рейка. Герметизація даху. Слабке ЛФП. Прохідність на бездоріжжі. Вартість запчастин.