Джерела появи компанії Talbot-Lago треба шукати на початку XX століття, коли французький інженер і підприємець П’єр Александр Даррак, заручившись фінансовою підтримкою графа Шрусбері-Тальбо, створив у Великій Британії філію своєї автомобільної компанії Societe Darracq.
Оптимізація
Автомобілі марки Darracq випускалися на невеликому підприємстві у передмісті Парижа та мали достатньо надійну конструкцію. Вони здобули міжнародну славу завдяки численним перемогам у різних автоперегонах. Наприклад, у 1904 та 1905 роках Darracq встановив два світові рекорди швидкості, а у 1905 та 1906 роках – першим прийшов до фінішу престижних американських змагань «Кубок Вандербільта». До 1913 року Александр Даррак повністю втратив інтерес до автомобілебудування, продав свої активи заможним підприємцям по обидва боки Ла-Маншу, а сам вирушив відпочивати на французьку Рів’єру і витрачати чималі статки.
Тим часом нові керівники підприємства вирішили знизити виробничі витрати та збільшити випуск машин. Для цього англійський підрозділ Darracq об’єднався у 1922 році з компанією Sunbeam. В результаті британську фірму було перейменовано на Sunbeam Talbot Darracq Motors Ltd., а французьку Darracq – на Automobiles Talbot S.A.
Талановитий швейцарський інженер Жорж Ройше, який прийшов в компанію, розробив для Talbot новий мотор, який розкручувався до 6000 об/хв і мав ступінь стиснення 8,5:1. У 1928 році Жорж створив першу у світі систему охолодження двигуна, яка працює за підвищеного тиску. Ступінь стиснення було збільшено до 10:1. Однак починаючи з 1933 року, попри успішну спортивну кар’єру в Ле-Мані, Індіанаполісі та Гран-прі Франції, компанія все швидше наближалася до банкрутства. Але тут удача дарувала компанії рятівника в особі молодого італійського інженера, на ім’я Антоніо Лаго, який і став її керівником у 1934 році.
Лаго та Со.
Після завершення Першої світової війни Лаго працював у Лондоні як представник марки Isotta-Fraschini, а паралельно здобував інженерну освіту. Потім він попрацював на компанії Sunbeam та Wilson. Згодом Антоніо вирішив пов’язати свою долю з фірмою Sunbeam Talbot Darracq, керівництво якої запропонувало невтомному італійцеві придбати у Франції родинну компанію Automobiles Talbot.
Оформивши всі необхідні документи, Лаго зайнявся створенням першого автомобіля. Для цього він найняв інженера, на ім’я Вальтер Бреччія, разом із яким розробив конструкцію першої моделі Talbot-Lago. За основу для первістка Лаго взяв Talbot-Darracq Type K78 із 3,0-літровим мотором. Попри всі зусилля, перший млинець не вдався: машина не підходила ні для спортивних змагань, ні для повсякденної експлуатації. Тому робота закипіла із новою силою. Рядна трилітрова «шістка» після старань Бреччія набула нової форми головки блоку, а робочий об’єм було збільшено до чотирьох літрів. У списку цікавих рішень, які знайшли застосування в новому моторі, – напівсферичні камери згоряння та оригінальна конструкція приводу клапанів. За допомогою спортивних карбюраторів Solex двигун розвивав до 140 к.с.
Мотор виявився настільки вдалим, що всі три Talbot-Lago, які стартували в дебютному Гран-прі Франції 1936 року, фінішували в десятці найкращих. А через рік Talbot-Lago зайняли в цій престижній гонці перше, друге, третє і п’яте місця. Мрія Антоніо Лаго про створення одного з найкращих гоночних автомобілів у світі поступово почала здійснюватися.
Завдяки гоночним успіхам «цивільна» версія Talbot-Lago швидко проклала шлях до покупців. Найбільшим попитом у 1930-ті роки користувалася модель T23, яка була доступна у двох варіантах колісної бази: 3100 та 2950 мм. Короткобазна версія, яка отримала прізвисько «Малишка», оснащувалася гоночною коробкою передач Wilson з преселектором, спортивною підвіскою та посиленими гальмами.
Haute couture
Найцікавішою зі всіх модифікацій моделі T23 є кабріолет Baby Lago, дизайн якого створений паризьким ательє Figoni & Falaschi. Джузеппе Фігоні, автор знаменитих краплеподібних купе Teardrop, довгий час розмірковував над їх формами. Багато ідей, втілених в купе, знайшли своє застосування й в інших творах великого майстра, в тому числі у вигляді Talbot-Lago T23 Cabriolet.
Примірник кабріолету цієї серії, представлений на наших ілюстраціях, був побудований в 1938 році для відомого французького гонщика Луї Розьє. Незадовго до свого виступу на 24-годинних перегонах у Ле-Мані, Розьє замовив одразу дві машини: закритий Talbot-Lago T150 SS Coupe та відкритий T23 Cabriolet. Кузова для обох машин виготовило ательє Figoni & Falaschi, а фінальне складання проводилося на заводі Talbot-Lago у передмісті Парижа.
Рядний шестициліндровий двигун об’ємом 4,1 л розвивав потужність 115 к.с., яка передавалася до задніх коліс за допомогою 4-ступеневої механічної коробки передач. Попереду кабріолет мав незалежну підвіску, а нерозрізний задній міст кріпився до рами напівеліптичними листовими ресорами. Крім того, в арсеналі машини були барабанні гальма всіх коліс. Колісна база моделі сягала 2950 мм. Відкритий кузов обтічної форми виглядав дуже стильно та елегантно, а тканинний верх дозволяв власнику та його супутникам насолоджуватися сонячними ваннами.
Життя після життя
Після іменитого гонщика кабріолет опинився в руках інженера-механіка із 20-річним досвідом. Цей джентльмен ретельно відновив автомобіль, приділяючи особливу увагу дотриманню оригінальності конструкції. Понад дві тисячі годин пішло на ретельну реставрацію кабріолету.
Змінивши кілька власників і намотавши кілька тисяч кілометрів, цей автомобіль був придбаний на одному з аукціонів у США, а потім вирушив через океан до Європи.
З точки зору стилю та елегантності, Talbot-Lago T23 Cabriolet – класичний приклад французької школи дизайну. Це люксовий автомобіль зі спортивним характером, успадкованим від гоночних болідів марки. Поряд з продукцією таких марок, як Delage, Delahaye та Bugatti, Talbot-Lago є одним з кращих французьких автомобілів із замовним кузовом.