Майже шість десятиліть тому в історії Skoda була цікава сторінка, коли у Новій Зеландії випускали перший позашляховик чеської марки, який мав назву Trekka. Як взагалі так сталося?
Здавалося б, де найстаріша чеська марка, а де Нова Зеландія? Однак наприкінці 1966 року в невеликому місті під назвою Отахуху почалося виробництво першого новозеландського автомобіля, але з чеським корінням. Саму марку Skoda новозеландці добре знали, оскільки автомобілі Laurin & Klement ввозилися до цієї країни ще на початку минулого століття. А до його середини імпортер під назвою Motor Industries International Ltd (також відомий як Motor Lines) організував складання чеських легковиків у Новій Зеландії!
Важливою фігурою в цій історії був Йозеф Велебні – досвідчений інженер, який свого часу особисто працював з Вацлавом Клементом, а відвідавши Нову Зеландію, не лише організував процес виробництва автомобілів Skoda, а й познайомився з місцевою автомобільною «флорою та фауною», а також потребами місцевих мешканців. Він зрозумів, що країна потребує утилітарних та недорогих позашляховиків, і вирішив створити подібний автомобіль, використовуючи агрегати та вузли Octavia першого покоління. Наприкінці 1965 року Велебні привіз до Нової Зеландії проєкт Trekka. Цей легкий позашляховик вантажністю до 500 кг по суті та зовнішності можна було порівняти з англійським Land Rover.
Втім, існує й інша версія того, як з’явилася Trekka. Так, з 1956 року імпортером Skoda дійсно була компанія Motor Lines, яка розташовувалась у передмісті Окленда. Її власником був на той момент Філіп Ендрюс, який успадкував Motor Lines від батька. Кажуть, що саме Філіпу і спала на думку ідея налагодити виробництво «сільськогосподарської» машини на базі Skoda Octavia, і саме він переконав Ноеля Тернера зайнятися подібним проєктом. Крім того, автомобільні історики, які підтримують альтернативну версію, стверджують, що людина, на ім’я Пітер Рісбрідж, який працював в компанії, що створила прототип сільськогосподарської машини на базі британського Bradford, в надії на співпрацю передав його Тернеру. А згодом Motor Lines без будь-якої плати Рісбріджу та без його згоди створила власний прототип, але вже на агрегатній базі Skoda.
Як потенційних власників Trekka Йозеф Велебні та Ноель Тернер бачили місцевих фермерів. Що ж являв собою цей автомобіль аскетичного дизайну?
По-перше, він був задньопривідним, тобто позашляховиком його можна було називати лише умовно. Швидше, це був «сільський кросовер», який успадкував від Octavia хребтову трубчасту раму та шасі з незалежними підвісками. Колісна база зменшилася з 2389 до 2165 мм, а щоб компенсувати відсутність будь-яких «знижок», передавальне число головної передачі збільшили з 4,78 до 5,25 та передбачили опційне блокування диференціала. Крім того, на машину встановили «зубасті» шини розмірності 5,90х15, що збільшило дорожній просвіт до 190 мм.
Двигун встановили цілком традиційно, тобто спереду та поздовжньо. Цей чотирициліндровий верхньоклапанний агрегат об’ємом 1,2 л видавав 46 к.с. при 4500 об/хв. Скромний крутний момент у 87 Нм досягався при 3000 об/хв, тому працювати важелем коробки доводилося досить інтенсивно. З таким «серцем» Trekka була здатна розганятися до 110 км/год.
І якщо за двигуном та «опціями» особливих варіантів не було, то щодо вибитого вручну (!) кузова у покупця була певна свобода вибору: це міг бути повністю відкритий «кабріолет», двомісний пікап з жорстким верхом та окремим кузовом, універсал з відкидним бортом або машина на 8 місць з пластиковим верхом і дверима в торці кузова. Згодом виробництво кузовних панелей традиційнішим для автомобільної промисловості способом налагодили в одного місцевого підрядника.
Виробляти Trekka в кількості 6 примірників на день почали в середині 1966 року, і перші ж тижні показали, що Велебні мав рацію: машина вартістю від 899 фунтів викликала великий інтерес у цільової аудиторії, причому не тільки в Новій Зеландії, але і за її межами. Саме тому було оперативно організовано експорт автомобіля до Австралії, Самоа та Фіджі. Потім Motor Lines пішла уторованим шляхом і вирішила налагодити постачання машинокомплектів для складання Trekka в Індонезії.
Однак новозеландське законодавство, яке свого часу посприяло збиранню автомобілів Skoda, зіграло з Trekka злий жарт. На початку 1970-х років закони змінилися і країну буквально затопили японські позашляховики з повнопривідною трансмісією та надійністю, якою зібрана «на коліні» Trekka похвалитися не могла. До того ж і сама Skoda в особі чехословацької компанії Motokov, яка займалася продажем автомобілів Skoda на світовому ринку, втратила інтерес до цього проєкту – у тому числі й з фінансових причин, адже постачати вузли та агрегати значно менш вигідно, ніж повний машинокомплект.
Загалом і попит, і пропозиція згасли практично одночасно, хоча і з різних причин, а життєвий цикл Trekka закінчився в 1972 році. За шість років у Новій Зеландії було зроблено близько 2500 примірників машини.
Втім, Велебні на цьому не зупинився. Співпрацюючи з пакистанською фірмою Haroon Industries (імпортером Skoda в Пакистані), він створив подібний автомобіль, але вже для Пакистану. Машина на шасі Skoda Octavia Combi отримала назву Skopak (Skoda+Pakistan), але була ще примітивнішою, ніж Trekka. Наприклад, для максимального здешевлення та спрощення конструкції було вирішено зробити кузов у вигляді просторового каркаса з труб, на який навішувалися кузовні фібергласові панелі. Але до Trekka це вже мало дуже віддалене відношення.