Тест-драйв Mazda MX-5 RF. Краса вимагає вправності

Розповідаємо, до чого потрібно бути готовим і з чим доведеться звикнутись, щоб виглядати ефектно за кермом родстера Mazda MX-5. Колись ми вже їздили на версії з м’яким верхом та «механікою», тепер випробовуємо варіант з жорстким дахом та «автоматом».

Оманлива реальність

Скажіть чесно, ви ж хоч трохи, але заздрите щасливчикам, які спекотного літа їздять містом у родстерах і кабріолетах? Адже їм, на вашу думку, прохолодно та комфортно, вітерець гуляє волоссям, музика пестить слух і вся увага прикута тільки до них. За тиждень, проведений з Mazda MX-5, я впіймав на собі сотні подібних поглядів.

Нісенітниця все це! Їздити такою машиною приємно далеко не завжди й не скрізь. Спекотним днем у місті, особливо з київським трафіком, – жах, тому що сонце пече у тім’ячко, шум тисне на вуха, вихлопні гази одурманюють. Погані дороги – жах, бо дупа відчуває кожну щілину асфальту, не те що ями.

А спробуйте красиво сісти та вийти з цієї машини – 15 см від асфальту до п’ятої точки вимагатимуть від вас задатків еквілібриста. Та й не кожен сюди поміститься: ті, хто зростом вище за 190 см – навіть не намагайтеся.

Оглядовість з місця водія теж бажає кращого, особисті речі покласти нема куди, підсклянники розташовані незручно. Багажник? Здавалося б, навіщо такій машині взагалі багажник? Але тут він, на диво, є, причому його можна навіть назвати містким – 127 літрів. Проріз, звичайно, вузький, та й форми специфічні, але пара-трійка рюкзаків розміщується з легкістю.

Компенсує все

Так що ж це виходить – машина жахлива? В жодному разі! Mazda MX-5 здатна подарувати вам таку насолоду, на яку не здатні 99% автомобілів. Треба тільки навчитися вміло використовувати переваги цього японського родстера.

І справа тут зовсім не у швидкості, тому що 2-літрова бензинова атмосферна «четвірка» зі 184 к.с. та 205 Нм, зміщена в межі колісної бази для оптимального розподілу ваги, в парі з 6-ступеневим «автоматом» не здатна розігнати MX-5 до першої «сотні» швидше за 7,9 с (з «механікою» – за 6,8 с). Сутність цього автомобіля в іншому – в абсолютному єднанні драйверських інстинктів з майже одухотвореним залізом. Зрозумілим, чесним та чуйним.

На Mazda MX-5 не вийде, та й не потрібно їздити дуже швидко, проте можна робити це неймовірно красиво. Вона смачно гарчить, із задоволенням підігрує «задком» (ESP можна повністю відключити), якщо вам це потрібно, але дозволяє себе легко приборкати, тримати ситуацію під повним контролем.

У MX-5 тугі педалі, «м’ясисте» кермо, фізичний, а не кнопковий «ручник». Відгуки шасі миттєві, а тяги вистачає у всьому діапазоні. При цьому мотор крутиться легко і невимушено – все як має бути. Підвіска (двоважільна спереду, багатоважільна ззаду) максимально зібрана, від чого жорстка, але до пробою відпрацьовує лише в крайніх випадках. Зате вона не знає що таке нахили кузова й тримає родстер на дорозі як приклеєний. Майже карт, якщо ви розумієте про що я.

І ось що ще приємно – як би ви не їздили: чи поважно, чи задерикувато, витрата пального у міському циклі не виходить за межі 9 л/100 км.

Висновок

Mazda MX-5 просто не може набриднути. Навіть якщо вам у ній незручно. Дискомфорт цей родстер тричі компенсує сплеском драйверських емоцій і посмішкою, що не сходить з вашого обличчя. Фан-кар у чистому вигляді.

Підпишіться на наш Telegram та Facebook або читайте нас в Google News, щоб нічого не пропустити.