Журналісти німецького видання Auto Bild провели ресурсне випробування кросовера Suzuki Vitara з м’якою гібридною системою, а потім розібрали автомобіль, щоб детально дослідити рівень зносу кожного його елемента. Дещо викликало в експертів захоплення, але були й «червоні прапорці», типові для японських автомобілів.
Якщо керуватися першим враженням, то «надійність» навряд чи була б тим словом, яке одразу спало б на думку саме у контексті цього авто. Бо якщо здалеку Suzuki Vitara виглядає пристойно, то, наприклад, металевий звук зачинення дверей, специфічна робота підвіски, посередня шумоізоляція та пластики середньої якості не викликають великої довіри. Саме для цього й проводяться тривалі випробування на дистанції 100 тисяч кілометрів, щоб стерти перші враження та зробити об’єктивні висновки.
Suzuki Vitara є невеликим автомобілем, який має «бойовий» вигляд і дловолі вдало імітує більш «серйозний» позашляховик. Водночас не можна заперечити, що попри скромні розміри Vitara є напрочуд практичним і функціональним автомобілем – нам вдалося розмістити в ньому навіть велосипед з 27-дюймовими колесами без зняття переднього колеса. Браво, Suzuki!
Колись давно (Grand) Vitara мала рамну конструкцію та знижувальну передачу. Потім «велика» Vitara стала кросовером, але й надалі вирізнялася тим, що можна було без особливих проблем ризикнути виїздом не лише на легке бездоріжжя. Нинішнє покоління – це вже класичний легкий «паркетник», у якому про спадщину марки нагадують головно назва та привід на обидві осі з функцією Lock (до речі, більшість конкурентів не мають навіть цього). Це, щоправда, не класичне блокування міжосьового диференціала, а лише режим роботи приводу (електроніка постійно замикає муфту підключення задньої осі), однак цього достатньо, щоб на легкому бездоріжжі «присоромити» не один більш серйозний SUV.
Оскільки ми частково вже торкнулися технічних питань, значить, можна зробити і декілька зауважень, тому що недоліків в автомобіля також вистачає. Давайте їх розглянемо:
- Рудий наліт ми виявили на передній і задній балці, обох задніх лонжеронах, на деяких болтах і в місцях з’єднання металу. Катастрофи немає, але й не видно, щоб за роки японські інженери зробили далекосяжні висновки. Для заспокоєння: певну кількість років тому все виглядало ще гірше.
- Інша типова риса Suzuki (і багатьох автомобілів з Азії) – лакофарбове покриття, схильне до сколів. На всьому капоті видно багато «кратерів», наче на поверхні Місяця.
Крім того, на довгій дистанції тестувальники звертали увагу на:
- шумну підвіску;
- слабку шумоізоляцію салону;
- не завжди адекватний алгоритм роботи коробки передач;
- невеликий паливний бак (47 л);
- застарілу мультимедійну систему;
- систему розпізнавання знаків, що «живе власним життям»;
- надто чутливу систему запобігання зіткненню;
- вузькі, слабко профільовані сидіння.
Назбиралося чимало… Але щоб там не було, автомобіль є за що і похвалити. І, можливо, після такого довгого списку зауважень це вас трохи здивує, але саме похвала займала більшу частину бортового журналу. Тестувальникам сподобалися:
- висока посадка за кермом;
- «зручні» зовнішні габарити – завдяки довжині близько 4,18 м і ширині 1,78 м Vitara не створювала проблем навіть тим, хто не є майстром паркування;
- невелика власна маса (1320 кг без навантаження) і доволі ефективний повний привід означають, що, наприклад, поїздка по пляжу не стане для цього кросовера проблемою. Що ж, гени попередників десь таки є і дають про себе знати;
- середня витрата пального за весь тест склала 7,2 л на 100 км. Як для турбованого бензинового двигуна 1.4 (129 к.с.) це щонайменше пристойний результат.
Ще одна цікавинка: це покоління Vitara продається так довго (дебют відбувся майже 10 років тому!), що це вже… третій екземпляр, який взяв участь у довготривалому тесті Auto Bild. Першою була Vitara S (двигун 1.4 Boosterjet з автоматичною коробкою), яка виглядала б цілком добре, якби не те, що на певному етапі зіскочив один з патрубків турбіни, а після 20 тис. км зруйнувався підшипник колеса.
У 2016-2018 роках журналісти також тестували версію з дизелем 1.6. І тут було непогано, але й цей екземпляр завершив марафон із численними сколами від каміння на капоті. Зате не було зауважень до приводу. Незаплановані візити в сервіс – відсутні. Підвіска – без ознак зносу. Загалом добре, і, як бачите, третя протестована Vitara не дозволила собі жодних серйозних слабких місць.
Але давайте ще заглянемо у звіт TÜV (незалежна німецька асоціація технічного нагляду). Загалом діагности на Suzuki Vitara не скаржаться, однак можна помітити пару типових проблем моделі. Це, зокрема, витоки оливи (у наших авто їх не було), а також несправне освітлення спереду і ззаду. Хороші оцінки отримують гальма та привід і вихлопна система. І в Auto Bild, на основі понад 300 тис. км, пройдених разом трьома Vitara, можуть це підтвердити.
Отже, Vitara підтвердила високу надійність своїх ключових вузлів. Це стосується як механіки, так і електрики. Протестований екземпляр також не показав зносу передньої підвіски, у якій інколи з’являється люфт, особливо в версіях з повним приводом, що експлуатуються на легкому бездоріжжі та на дорогах низької якості. Загалом Vitara склала тест на «відмінно».