Щоб не називати такі автомобілі архаїчними, їх назвали брутальними. Проте Jeep Wrangler пішов ще далі, вислуживши почесну характеристику – іміджевий. Тільки для особливих поціновувачів та професіоналів! А тим часом покоління JK – третя генерація позашляховика – не зуміло похвалитися ідеальною надійністю.
Культовим персонажем Wrangler став дуже швидко. Відразу після народження у 1987 році у себе на батьківщині, у США, машина завоювала неймовірну популярність. Нестандартний дизайн, могутній позашляховий потенціал та доступна за тамтешніми мірками ціна. Втім, в Україні за Wrangler треба платити. І платити чимало. Його імідж став недешевим, і навіть 10–15-річна машина легко спустошить важке портмоне. Натомість одначе, ви не отримаєте техніку на віки.
Насправді машина рідкісна, тому інформації про її типові недоліки зовсім небагато. Уподобання фанатів розділилися. Комусь здається милішим досить надійний 202-сильний 3,8-літровий бензиновий V6. Іншим більше до вподоби 2,8-літрова дизельна «турбочетвірка» від VM Motori – італійського Mercedes. Попри 177 «конячок» потужності, дизель бере моментом – 400 Нм. І з ним, мабуть, Jeep навіть нахабніший в динаміці.
Чи можна вважати мотори проблемними? Скоріше ні. Просто треба врахувати низку специфічних нюансів. Наприклад, на дизелі варто якнайчастіше міняти повітряний фільтр. На бездоріжжі він швидко забивається, знижуючи ледь не вдвічі продуктивність двигуна. Не меншої уваги заслуговує й паливний фільтр. Але це скоріше взимку. Інакше кристали льоду та тверді частинки доконають ПНВТ.
Свої проблеми зустрічаються й у бензинового двигуна: витратитися можна спочатку на пошук несправності, а потім на заміну лямбда-зонда (їх, до речі, два). Фахівці рекомендують частіше мити машину знизу, щоб щороку не міняти лямбда-зонди, що згнили. Зіпсувати настрій некоректною роботою може датчик положення колінвалу. А ще багато власників Wrangler рекомендують видалити систему EGR (повернення частини відпрацьованих газів у впускний колектор) безповоротно. Так само як і каталізатор, який постійно починає відчайдушно диміти.
Що? Шприцювати?
З 6-ступеневою «механікою» зазвичай проблем немає. Як і з «автоматами». На дизелі АКП на п’ять ступенів, з бензиновим двигуном працює 6-ступеневий «автомат». Проте нехтувати контролем за кількістю та якістю рідини в коробках не варто. Роздавальна коробка теж могла б вважатися надійною, якщо ви впевнені, що попередній власник стежив за рівнем оливи і якщо «запалював» на бездоріжжі, то обачно. Однак на таких машинах тільки на недільну месу не їздять. Їх купують заради амбіцій, а не для того, щоб стежити за роздавальною коробкою, тому нестача оливи в ній швидко загубить приводний ланцюг.
Не варто забувати, що передня вісь, що підключається, і знижувальну передачу слід використовувати тільки на реальному бездоріжжі. Вузол схильний до швидкого зносу. Частою трансмісійною проблемою стає пильник карданного валу. Пробіг та навантаження тут ролі не грають. Лізти під машину саме з цього приводу сміливо можна вже на 50 000 км пробігу. А заразом перевірте хрестовини півосей переднього мосту. До цього пробігу вони точно або замінені, або вимагають того. А взагалі хрестовини люблять шприцювання хоча б раз на 15 000 км.
Пів справи
Корозія головним ворогом кузова не вважається. Багато хто відзначає слабкі петлі підвантажених третіх (або п’ятих) дверей. Та й сам принцип кузова-трансформера на користь його надійності та міцності не пішов. Електрика слабка, починаючи з ламп головного світла і закінчуючи всіма можливими контактами та проводкою. Підгниє та окислюється.
Та й з підвіскою не все так гладко, як заявляє виробник. Ресурс багатьох деталей виявився чи не вдвічі нижчим від заявленого. Словом, заплатити за машину – ще пів справи. За нею доведеться міцно доглядати.