До деяких автомобілів потрібен другий підхід, щоб упевнитися, що перший справив вірне враження. Або навпаки, щоб розвіяти хибне уявлення. Mazda CX-60 – саме з таких. Коли я бачився з ним вперше, все склалося не зовсім так, як гадалося. Можливо друге побачення виявиться цікавішим? Тим більше, що цей красивий японський кросовер трохи оновився…
Як виглядає
Так, по-перше, він дійсно красивий. Навіть у навколонульовій сніжній багнюці або у крижаному вбранні Mazda CX-60 виглядає гарно – ніщо не може зіпсувати його витончені форми, лінії, грані. Але ви цього не побачите, тому що фотографувати машину в такому стані – моветон, а привести її до ладу в -20, коли майже весь Київ без світла після чергового ракетного обстрілу росіян, завдання непросте. Тому просто повірте на слово й подивіться гарні фотографії, де машина чиста й навколо набагато тепліше, ніж у січневому Києві.
А ще хочу відзначити новий колір кузова – пісочний «металік» Zircon Sand. Власне, він на фото. Всі, с ким я обговорював тестовий автомобіль, у першу чергу звертали у вагу саме на нього.
Що всередині
Якщо говорити про салон, то він не зазнав жодних змін з моменту дебюту моделі, але, чесно кажучи, глобально тут поки й немає, що міняти, бо все відповідає концепції та філософії автомобілів Mazda, і все це досі актуально. Тут дуже гарні матеріали оздоблення, приємні оку та на дотик, комфортні сидіння, гарна ергономіка першого ряду. Навіть попри стандарту для Mazda претензію щодо методу керування мультимедійною системою за допомогою кнопок та крутилок, адже екран – не сенсорний. Втім, незабаром ви побачите нові моделі Mazda з такими величезними сенсорними екранами, що почнете вмовляти виробника повернути все як було й перестати загравати з китайцями.
Насправді керувати мультимедійкою механічно – не така вже й проблема. Варто лише звикнути й можна робити це навіть «всліпу». При цьому центральний екран у вашій машині ніколи не буде замацаний і матиме охайний вигляд.
А ось до чого звикнути важче, так це до вузьких отворів задніх дверей. І місця для ніг на другому ряді могло б бути більше. На щастя, пороги надійно прикриті дверима, тому одяг ви не забрудните, а під передніми кріслами є достатньо місця, щоб підсунути під них ноги. Тобто японці викрутилися з цієї ситуації гідно.
А ще дуже рятують підігріви задніх сидінь і тішить великий багажник – 975 літрів, які можна збільшити аж до 1736 літрів, склавши спинки заднього дивану. Матеріали оздоблення багажника також гарні – все зашито, фальшпідлога міцна, електропривід дверей у наявності. Чого ще бажати?
Можливо, трохи кращої шумоізоляції, якщо вже Mazda позиціює CX-60 як преміальний автомобіль. В жодному разі не хочу сказати, що «шумка» тут погана, але, наприклад, не вистачає подвійного скління в передніх дверях. Тоді було б взагалі ідеально.
Як їде
Нагадаю, що Mazda CX-60 вийшов неординарним автомобілем для японської марки. Майже в усьому. Від дизайну та пропорцій, де довгий капот змістив кабіну ближче до центру колісної бази, створивши спортивно-динамічний силует, до технічної «начинки», коли під капотом поздовжньо встановлений 3,3-літровий бензиновий турбодвигун рядного 6-циліндрового компонування з 284 к.с. потужності та 450 Нм крутного моменту, з м’якогібридною надбудовою, з 8-ступеневим «автоматом» і системою повного приводу, притому, що сама по собі платформа задньопривідна.
А ще тут не лише багатоважільна задня підвіска, а й подвійні поперечні важелі спереду. Тобто в теорій цей кросовер має всі ознаки спортивного, і саме це, напевно, зіпсувало моє враження від першої з ним зустрічі. Тоді керованість здалася мені розмитою та невпевненою, кузов надто сильно нахилявся у поворотах, вертикальне розгойдування теж було присутнє. З того часу японські інженери дещо попрацювали над цією компонентою, модернізували задню підвіску й тепер CX-60 став трохи зібранішим, трохи точнішим та швидшим у реакціях шасі на дії водія. Він став передбачуванішим. Але все ще варто враховувати, що це важкий автомобіль (1901 кг у спорядженому стані), тому його гальма не можуть забезпечити миттєвого сповільнення, особливо на нестабільному зимовому покритті. Зважайте на це!
Проте за те, як звучить рядна «шістка», і які відчуття вона дарує, коли натискаєш на акселератор, пробачити можна все що завгодно. Це справжній живий організм, справжнє серце, яке безпосередньо впливає на настрій водія, на його задоволення від водіння. Жоден синтетичний електромобіль, якими б запаморочливими цифрами розгону до «сотні» він не хизувався, ніколи не зможе це повторити.
При цьому не можна сказати, що CX-60 недостатньо швидкий: 6,9 секунди з місця до 100 км/год – гідний результат. Так, він може мати не завжди скромний апетит до бензину, але й не настільки великий, щоб говорити, мовляв, воно того не варто. За нормальних умов міської експлуатації можна не перевищувати показник 12 л/100 км. Навіть взимку. Тоді як на заміській трасі, якщо не сильно перевищувати дозволену правилами швидкість, отримаєте 7-8 л/100 км.
Висновок
Мій другий підхід до Mazda CX-60 дійсно виявився результативнішим за перший. Зовнішність та інтер’єр цього автомобіля мені подобалися від самого початку, але тепер краще «зайшла» і керованість. Це дуже гарний автомобіль для тих, хто на цьому розуміється з власного досвіду. Для тих, хто обирає серцем та відчуттями.