Друге покоління компактного кросовера Renault Captur дебютувало в Європі ще у 2019 році, а до України дісталося тільки зараз. Проте, автомобіль виглядає цікаво у всіх сенсах, а тому гріх було не скористатися можливістю провести з ним пару годин в рамках ознайомчого тест-драйву.
З точки зору концепції дизайну між першим і другим поколінням Renault Captur багато спільного. Модель залишилася легко впізнаваною, хоча в деталях відмінностей багато. Французи кажуть, що другий Captur відрізняється від першого на 80%. Хай там що, виглядає автомобіль непогано – цілком в дусі часу й французької естетики.
І оснащений він дуже непогано навіть в стартових версіях. Детально з комплектаціями та цінами можна познайомитися на сайті Renault або в салонах офіційних дилерів, але тут і зараз ми відзначимо, що в стандартне оснащення входить світлодіодна оптика, круїз-контроль, обмежувач швидкості та багато іншого. У версіях більш просунутих можна розраховувати на камери кругового огляду, простеньку, але спритну мультимедійну систему Easy Link з квадратним екраном, 7-дюймовий дисплей на панелі приладів, можливість вибирати режими їзди тощо.
З практичної точи зору дуже важливо, що Captur став довшим на 11 см, і це відчутно позначилося на просторі для ніг задніх пасажирів – його стало більше на 2 см (саме на стільки розтягнули колісну базу). Крім того, задній диван можна переміщати поздовжньо в діапазоні 16 сантиметрів, щоб варіювати об’єм багажника до максимальних 536 літрів.
Що стосується ергономіки водійського простору, то вона, якщо можна так сказати, традиційно-«реношна», тобто специфічна й вимагає деякого звикання. Посадка висока, подушка крісла закоротка, кнопки склопідіймачів розташовані на дверному підлокітнику не дуже зручно. Хоча в цілому, якщо відкинути дрібниці, «кокпіт» дуже навіть пристойний. І матеріали оздоблення в порівнянні з першим поколінням моделі стали помітно краще. Подекуди залишилися дешеві пластики й навіть знайшлося місце клавішам, які ну дуже нагадують такі, що використовували на радянських касетних магнітофонах, але то таке. Скажімо так: тим, хто пересів в новий Captur з іншого автомобіля марки Renault, особливо бюджетного – точно зайде!
А нам найбільше зайшла поведінка Captur на дорозі. Не можна сказати, що вона якась особлива, але відчуття від керованості повністю відповідають очікуванням від зовнішності та самої суті цього компактного міського кросовера – без вишуканості, зате просто і зрозуміло для всіх і кожного.
Цілком чуйне пухке кермо міцно лежить в руках і дає мінімально необхідний зворотний зв’язок. Підвіска трохи знервована на численних дрібних дефектах асфальту, але на комфорті в салоні це не надто позначається. Так, шурхіт шин і стуки підвіски добре чутні в салоні, зате підкапотний простір ізольований на відмінно – ревіння двигуна не дратує навіть на високих обертах.
До речі, про мотори. Вірніше, про мотор. Він один (бензинова «турбочетвірка» об’ємом 1,3 літра), зате у двох варіантах форсування – зі 130 і 155 к.с. потужності (240 і 270 Нм відповідно). Коробка передач теж безальтернативна – 7-ступеневий «робот». Привод – виключно передній.
Нам довелося покататися на більш потужному варіанті й, варто зазначити, силова установка показала себе гідно. Тяги у мотора – більш ніж достатньо не тільки у місті, але і на трасових швидкостях. «Робот» в тягнучках перебирає передачі спокійно і практично непомітно. Фактично, навіть без режиму «Спорт» (а він тут є) Captur вельми бадьорий і завзятий. Але потрібно пам’ятати, що, чим активніше ви поводите себе за кермом, тим вище витрата пального. У реальному київському житті менше ніж на 10 л/100 км розраховувати не варто. На трасі, якщо їхати в межах 90-110 км/год, побачите на панелі приладів 6 л/100 км.
Переваги та недоліки
+ Приємна зовнішність, просторий салон, бадьорий двигун.
– Неідеальна ергономіка, галаслива підвіска.