Шанувальники «американців» люблять цей автомобіль. Але якщо відверто, то купують Dodge Caliber в першу чергу тому, що для машини, яка позиціюється як кросовер, коштує він недорого. А що у нього з надійністю?
Dodge Caliber побудований на бюджетній платформі для американського ринку, але у форматі, придатному для інших країн. Модель пропонували в Австралії, в Китаї, в Європі. Для свого класу Caliber максимально простий, але має свої переваги – ремонтопридатність та відносну дешевизну в експлуатації.
В основі моделі лежить платформа Chrysler PM/MK – це варіація «візка» Mitsubishi GS, на якій побудовані Lancer, ASX й навіть Outlander XL. Щоправда, з американським «акцентом»: проводка тут інша, та й задні підвіски мають серйозні відмінності від японських моделей. В іншому це типова платформа з великим суцільно стальним кузовом (у конструкції взагалі немає алюмінію), типовими для класу підвісками McPherson спереду та багатоважільною ззаду. Базовий привод передній, опціональний повний реалізований за допомогою кутового редуктора та електромагнітної муфти на задній осі.
Мотори – чотирициліндрові серії Chrysler World Engine розробки альянсу GEMA: атмосферні об’ємом 1,8, 2,0 та 2,4 л та наддувний 2,4 для версії SRT-4. DaimlerChrysler як власник марки Dodge брав участь у розробці цих двигунів, відомих як серія 4B1 у Mitsubishi та Theta/Theta II у Hyundai. Двигуни умовно взаємозамінні, але не ідентичні. Треба враховувати, що навіть блоки циліндрів небагато, але відрізняються від японських і корейських, не кажучи вже про поршневу групу, допоміжне обладнання, конфігурацію системи живлення та прокладки.
Коробки передач представлені 5- та 6-ступеневими механічними варіантами, альтернативою яким був варіатор Jatco. Варіатор поєднували тільки з бензиновими моторами 2,0 та 2,4 літра без наддуву, а наддувний оснащувався виключно 6-ступеневою МКП від Getrag.
Кузов
Формально у «американця» й оцинкування є, і пофарбований метал якісно (навіть блиск покриття зберігає довго). Тільки лак з часом може почати облазити з бамперів, а між кузовними панелями хіба що палець не влазить. До звичних європейцям мінімальних зазорів і фарби, що міцно тримається на пластику, об’єктивно далеко.
Однак найсумніше, що кузов кородує, попри оцинкування та використання суворо американських матеріалів для лакофарбового покриття та американської сталі. Гниють насамперед пороги та арки, а ще всі стики панелей крил та бамперів. Не сильно відстають у швидкості корозії крайка даху, місця сколів ЛКП, нижні частини та крайки дверей.
Днище кузова загалом тримається непогано, але поверхнева корозія присутня майже на всіх елементах: місця поблизу швів та дрібні кронштейни геть іржаві, як і всі численні шпильки. Рудий наліт в арках і навіть на швах – це дріб’язки для Caliber. Бахрома внизу внутрішньої частини арки – ось справжня неприємність. А кронштейн кріплення датчика системи контролю тиску в шинах у передній арці просто згниває і той бовтається на проводці.
Шукати Dodge Caliber без корозії знизу абсолютно марно. У кращому випадку зустрінете екземпляр, у якого метал ще відносно цілий. За бажання можна зачистити проблемні місця, не вдаючись до зварювання, або ж просто їздити ще кілька років, оновлюючи антикор.
Стакани передньої підвіски підгнивають по шпильках кріплення та швах. Причому гнити можуть шви й з боку бризковика моторного відсіку, і з боку моторного щита та верхнього підсилювача лонжерона – як «пощастить»! Причини банальні: поганий захист швів, скупчення сміття та води у надмоторній ніші та відсутність догляду. Даються взнаки й не дуже точне штампування, і внутрішні напруги панелей, що виникають з цієї причини, а також неакуратно покладений шовний герметик.
Салон
Якщо залишити за бортом специфічний дизайн і дуже низьку зносостійкість керма та сидінь, то салон дуже непоганий. Тут багато дешевої пластмаси, але просторо та є якийсь особливий стиль. У порівнянні навіть з дешевими європейськими автомобілями інтер’єр біднуватий, але у фанатів бюджетних Renault і навіть деяких «японців» та «корейців» особливих претензій не виникне. Навряд чи вони будуть чіплятися до того, що багато кнопок не підсвічуються, важелі працюють не з тим звуком, або що в бюджетних комплектаціях відсутній ліфт сидіння водія.
Зате тут «весела» панель приладів, зручно сидіти, купа місця під дрібниці та приємне кермо. Вбити такий салон складно. Якщо його не мити зі шланга і не полірувати наждачним папером, він довго зберігає нормальний вигляд.
Електрика
Електрообладнання у машини теж дуже просте, і це швидше плюс. Ось тільки якість виконання підвела. Проводка моторного відсіку проходить у правій колісній арці над локером і згниває вона в цій зоні успішно. Перед колесом, у тій же колісній ніші, розташований блок реле вентиляторів системи охолодження, і він теж у бруді та волозі довго не живе.
Блок реле пов’язаний із проводкою на фари. У підкапотній проводці джгути часом руйнуються, оскільки якість проводів та ізоляції дуже середня. Ну і, звичайно ж, ламаються дроти в гофрах дверей, особливо водійської та задньої. Проводка часом підводить в найнесподіваніших місцях: може потрапити не герметизований роз’єм на коробку або роз’єм салонної коси, погано обтиснутий на заводі. Ну і, звичайно, мастило в роз’єми не закладають.
Ще з поширених ламань можна відзначити відмову підсвічування панелі приладів. Підсвічування кнопки «аварійки» не працює майже у всіх, та й самі кнопки часто відмовляють. Блок центрального замку тут окремий й іноді теж ламається. Що неприємно, проводка та блок-реле залучені у важливих ланцюгах, тому машина може періодично не заводитися через їх відмову.
Загалом проблеми прості: з більшістю розбереться людина, яка вміє користуватися звичайним тестером. Головне, щоб машина не згоріла через короткі замикання.
Двигун і трансмісія
Усі двигуни працюють на 92-му бензині. У них нерідко виникають проблеми з EGR. Якщо на клапанній кришці в районі дренажної трубки виявили пляму, значить система вентиляції картера забита.
Механічні коробки загалом надійні. Щоправда, траплялися випадки виходу з ладу підшипників первинного валу. Але на машинах молодших за 2009 рік ця проблема стала неактуальною. Спочатку від любителів «запалювати» часто надходили скарги на варіатор, який смикався при розгоні через швидке зношування ременя. Конструкцію постійно вдосконалювали, і варіатор перестав ламатися.
Підвіска
Передня підвіска зі стійками McPherson. Періодичність заміни її елементів залежить від якості запчастин. Зазвичай частого втручання в неї не потрібно, хіба що попросять заміни стійки, втулки стабілізатора та кульові опори. У задній підвісці раз на 60 000 км пробігу попросять оновлення стійки, а трохи пізніше втулки стабілізатора. Амортизатори витримують і по 100 000 км. А сайлент-блоки важелів зношуються, зазвичай, після 130 000 км. Через слабкий кузов часто «йдуть», але залишаються в межах допуску кути розвалу коліс.